Можливість порушення авторських прав у веденні ігрового бару

Зростання кількості ігрових барів та правові ризики

Останнім часом спостерігається тенденція до збільшення кількості так званих “ігрових барів”, де відвідувачі можуть насолоджуватися їжею та напоями, змагаючись один з одним у домашніх іграх.
Однак, при управлінні ігровими барами необхідно приділяти особливу увагу проблемам порушення авторських прав.
Відображення ігор на великих екранах у таких закладах може сприяти подальшому поширенню та розвитку ігор, тому з точки зору просування кіберспорту, здається, необхідно розглянути питання створення правового середовища, яке дозволить здійснювати ці дії законно.
Проте, при управлінні ігровими барами важливо зосередитися на правових ризиках, пов’язаних з порушенням авторських прав, та вживати відповідних заходів для їх уникнення.

Зв’язок між правом на публічний показ у японському Законі про авторське право та ігровими барами

Фактично, у червні 2018 року (Heisei 30) в містах Кіото та Кобе відбулися арешти власників ігрових барів за підозрою у порушенні японського Закону про авторське право (стаття в газеті Asahi від 2 серпня 2018 року (Heisei 30) “Перше розслідування ігрових барів: що таке право на публічний показ?”).
У цій справі дії, пов’язані з відображенням ігрових екранів домашніх ігор на телевізійних екранах, були визнані порушенням права на публічний показ, передбаченого статтею 22-2 японського Закону про авторське право.
Право на публічний показ означає право публічно демонструвати твір, тобто відображати його на екрані або дисплеї, щоб показати або дати послухати його невизначеній або визначеній великій кількості осіб.

Щодо статусу ігор як об’єктів авторського права існують різні думки, але у справі про продаж вживаних ігрових програм Верховний суд визнав, що певні ігри підпадають під категорію “кінематографічних творів”, і вважається, що захист як кінематографічних творів поширюється на певний діапазон ігор.
У такій ситуації, якщо ігровий бар відображає ігри на екрані або великому дисплеї, надаючи можливість одночасного перегляду кільком клієнтам у приміщенні, ризик бути звинуваченим у порушенні права на публічний показ є високим.

З іншого боку, якщо гра відбувається в окремих кабінках, де лише гравець може бачити екран, і немає перегляду для невизначеної кількості осіб, ймовірність порушення права на публічний показ є відносно низькою.
Існує можливість обговорення, чи можна застосувати виняткове положення, передбачене частиною 3 статті 38 японського Закону про авторське право, як у випадку телевізійного мовлення, до ігрових екранів, але загальноприйнята думка полягає в тому, що за чинним законодавством ігри не підпадають під категорію транслюваних творів, тому застосування цього виняткового положення є складним.

Крім того, навіть якщо порушення права на публічний показ не буде встановлено, не можна виключати можливість того, що ігровий бар підпадатиме під регулювання японського Закону про місця розваг або Закону про контроль за розважальними закладами.
Також, оскільки багато компаній-розробників ігор забороняють комерційне використання ігрових програм, якщо ігрові програми використовуються клієнтами без укладення ліцензійного договору, може виникнути проблема порушення договору.