Другорядні твори та обсяг прав на використання? Роз'яснення реального судового рішення

Навколо нас сповнено телевізійних драм та фільмів, які були створені на основі романів та манги. Твори, які були створені на основі іншого твору, називаються вторинними творами.

У останні роки, завдяки соціальним мережам, активно розвивається так зване фан-мистецтво, яке базується на певних анімаційних фільмах, манзі та іншому, створеному окремими особами.

Однак, це супроводжується численними проблемами, пов’язаними з авторським правом.

Особливо складними є вторинні твори, оскільки вони створюються на основі оригінального твору, що ускладнює відносини з правами. Тому, для їх створення та використання, необхідне точне розуміння закону про авторське право.

Тому, у цій статті ми розглянемо відносини з правами, пов’язаними з вторинними творами, разом з прикладами судової практики.

Що таке вторинні твори

Японський закон про авторські права визначає вторинні твори наступним чином:

Вторинні твори – це твори, створені шляхом перекладу, аранжування, зміни, адаптації, екранізації або іншого виду переробки оригінального твору.

Стаття 2, пункт 1, підпункт 11 Японського закону про авторські права

Тобто, вторинні твори – це нові твори, створені шляхом “адаптації” оригінального “твору”.

Розглянемо кожен пункт по черзі.

“Твір” в японському законі про авторські права визначається як “творче вираження думок або почуттів” (Стаття 2, пункт 1, підпункт 1). Наприклад, це можуть бути романи, комікси, музика, фільми тощо.

А “адаптація” в юриспруденції розуміється наступним чином:

Адаптація… це дія створення нового твору, який може безпосередньо сприймати суттєві характеристики оригінального твору, шляхом додавання, зміни або видалення конкретних виразів, зберігаючи при цьому ідентичність суттєвих характеристик оригінального твору, і виражаючи нові думки або почуття творчим способом, засновуючись на вже існуючому творі.

Верховний суд Японії, 28 червня 2001 року (Heisei 13), Справа про Esashi Oiwake

Дії, такі як переклад або аранжування, які перераховані в визначенні вторинного твору, зазвичай мають вищезгадані характеристики, тому їх можна вважати типовими прикладами “адаптації”.

Важливим є те, чи додається нове творче вираження до оригінального твору. Це саме через додавання нового творчого вираження вторинний твір отримує захист як “твір”.

Навпаки, якщо твір просто імітує (копіює) оригінальний твір, він не вважається вторинним твором, оскільки в ньому не додається нового творчого вираження (в такому випадку це буде порушенням права на копіювання оригінального твору).

Приклади вторинних творів

Конкретними прикладами вторинних творів можуть бути комерційні продукти, такі як анімація або фільми, що відтворюють романи або мангу, а також оригінальні твори, створені звичайними людьми на основі персонажів анімації або манги в контексті, відмінному від оригінального твору (так зване “фан-арт” та інше). Прикладів безліч.

Однак, особливо в останні роки, створення вторинних творів особами, як у другому випадку (загалом відоме як “вторинне творчество”), призводить до нових юридичних проблем через розвиток соціальних мереж.

Тобто, вторинне творчество, що виконується просто як хобі та приватно, захищається винятково за законом про авторське право (статті 30 та 47-6), але вторинне творчество, що виконується для дій, що перевищують межі приватного використання, та постінг творів, створених таким чином, на соціальних мережах, порушує авторське право (право на адаптацію та публікацію).

Тому більшість вторинних творів, що розміщуються на соціальних мережах, юридично порушують авторське право (хоча більшість з них фактично допускаються, як буде описано нижче).

Тому при створенні вторинних творів та їх використанні необхідно завжди звертати увагу на відносини з правовласниками оригінальних творів.

Нижче ми розглянемо відносини між вторинними та оригінальними авторами в контексті вторинних творів на основі конкретних прикладів та судових рішень.

Вторинні твори та право на використання

Якщо пан X написав роман англійською мовою, а пан Y хоче перекласти його на японську та опублікувати, то оригінальний автор, пан X, має авторські права на цей роман як автор.

Японська версія роману, яку створює пан Y, є вторинним твором, оскільки він “перекладає” оригінальний твір пана X («твір»).

Отже, які права мають пан X та пан Y на японську версію роману, яку створює пан Y?

Правові відносини у сфері “творчості”

Попередньо важливо зазначити, що навіть якщо твір є вторинним, це не означає, що можна ігнорувати авторські права на оригінальний твір.

Оригінальний твір, звичайно, визнається як об’єкт авторських прав оригінального автора, які включають “право на адаптацію” (стаття 27).

Отже, створення вторинного твору, в принципі, можна вважати порушенням авторських прав на оригінальний твір.

Тому, щоб законно створити вторинний твір, ви, як правило, повинні отримати дозвіл від власника авторських прав на оригінальний твір. Це є правилом закону про авторські права.

У вищезазначеному прикладі, якщо г-н Y не отримав дозвіл від г-на X на переклад його роману, сам акт перекладу стає порушенням авторських прав (варто зазначити, що навіть якщо творчий акт є незаконним, вторинний твір все одно вважається створеним).

Правові відносини при “використанні”

Отже, які правові відносини виникають при використанні вторинного твору, створеного законно, навіть якщо дозвіл на творчість отримано від автора оригінального твору?

По-перше, в Законі про авторське право (Японський Закон про авторське право) є чітке положення про права оригінального автора щодо використання вторинного твору, як показано нижче.

Автор оригінального твору вторинного твору має ті ж самі права, що й автор вторинного твору, щодо використання цього вторинного твору, які визначені в цьому пункті.

Стаття 28 Закону про авторське право (Права оригінального автора щодо використання вторинного твору)

Отже, оригінальний автор має “те саме право” як автор вторинного твору.

Проте, виникає питання про те, які права має автор вторинного твору, але є судова практика з цього питання.

Межі прав автора вторинного твору

Компанія-позивач, яка має авторські права на мангу “POPEYE”, вимагала від відповідача, який продавав краватки з написами “Попай”, “POPEYE” та зображенням персонажа, припинити продаж та відшкодувати збитки. Цей випадок був розглянутий аж до Верховного Суду.

У вироку є кілька важливих вказівок щодо питань авторського права, але тут ми зосередимося на використанні вторинних творів.

Спочатку, щодо питання про створення вторинного твору в одній серії манги, що було проблемою в цьому випадку,

У серії манги, наступні комікси зазвичай створюються шляхом додавання нового сюжету до основної ідеї, налаштувань, а також особливостей вигляду, характеру тощо головних персонажів попередніх коміксів, а також додавання нових персонажів. У такому випадку, наступні комікси можна вважати адаптацією попередніх коміксів, тому вони вважаються вторинними творами, з оригінальними коміксами як первинними творами.

Верховний Суд, 17 липня 1997 року (Heisei 9) (Справа про краватку Попай)

Тобто, оригінальний твір не обов’язково має бути твором іншої особи, і може бути створено вторинний твір на основі власного твору.

Тоді, щодо меж прав автора вторинного твору, було вказано наступне.

Авторське право на вторинний твір виникає тільки щодо творчого елементу, який був доданий в вторинний твір, і не виникає щодо частини, яка є спільною з оригінальним твором і має ту ж суть. Однак, вторинний твір отримує захист авторського права як окремий твір, незалежний від оригінального твору, тому що до оригінального твору додано новий творчий елемент (пункт 11 частини 1 статті 2 Японського закону про авторське право), а частина вторинного твору, яка є спільною з оригінальним твором, не містить жодного нового творчого елементу, і немає причин для захисту як окремого твору.

Верховний Суд, 17 липня 1997 року (Heisei 9) (Справа про краватку Попай)

Тобто, права автора вторинного твору виникають тільки щодо частини, де до оригінального твору додано творчість, а права оригінального автора поширюються тільки на частину, яка є спільною з оригінальним твором.

Сфера прав оригінального автора

Існує випадок, коли оригінальний автор, який написав сценарій серії манги “Кенді Кенді” у формі роману, вимагав зупинити створення, копіювання та розповсюдження кадрів, обкладинок, літографій та листівок (оригінальні малюнки), які є частиною серії манги, від мангаки, який створював мангу на основі цього сценарію, та від компанії, яка отримала дозвіл на копіювання від мангаки, стверджуючи, що ця серія манги є спільним твором або вторинним твором оригіналу.

У цьому випадку, дозвіл на копіювання кадрів та інших було отримано лише від мангаки, а не від оригінального автора.

Спершу виникло питання, чи поширюється авторське право оригінального автора на цю серію манги (чи є вона вторинним твором), і чи потрібен окремий дозвіл від оригінального автора, якщо це так. Це питання було вирішено в Верховному суді.

Верховний суд спочатку визначив, чи є ця серія манги вторинним твором оригінального роману, як показано нижче:

“Ця серія манги була створена шляхом повторення процесу, коли відповідач створював конкретний сценарій для кожного випуску, перетворював його на роман у формі манускрипту від 30 до 50 сторінок на папері формату А4, і позивач створював мангу, в основному виходячи з цього манускрипту, виключаючи ті частини, які, на його думку, не можна було використати при створенні манги. Згідно з цими фактами, цю серію манги можна вважати вторинним твором, з оригінальним манускриптом, створеним відповідачем, як оригінальним твором, тому відповідач має права оригінального автора на цю серію манги.”

Верховний суд, 25 жовтня 2001 року (Heisei 13), судова практика №1767, стор. 115 (Справа “Кенді Кенді”)

Далі, щодо прав оригінального автора на вторинний твор, Верховний суд визначив наступне:

“Таким чином, щодо використання цієї серії манги, яка є вторинним твором, відповідач, який є автором оригінального твору, має ті ж самі права, що і позивач, який є автором цієї серії манги, і ці права співіснують, тому права позивача (автора вторинного твору) не можуть бути реалізовані без згоди відповідача (оригінального автора).”

Там само

Отже, щодо частини, яку автор вторинного твору створив самостійно, права оригінального автора та автора вторинного твору співіснують незалежно одне від одного.

Оскільки вони співіснують незалежно, отримання дозволу на використання від автора вторинного твору не порушує права автора вторинного твору, але без дозволу від оригінального автора це порушує права оригінального автора.

На основі цього прецеденту, відносини прав між оригінальним автором та автором вторинного твору у вторинному творі можна узагальнити наступним чином:

На що варто звернути увагу при використанні вторинних творів

Як вже було зазначено, при створенні та використанні вторинних творів необхідно завжди звертати увагу не тільки на права автора вторинного твору, але й на права автора оригінального твору.

Особливо важливо це враховувати у випадку фан-арту та інших подібних вторинних творів. Хоча вони фактично сприяють популярності та продажам оригінального твору, це не змінює того факту, що вони можуть порушувати авторські права.

Це може призвести до ситуації, коли ви вільно використовували твір, а потім раптово вас позивають до суду за порушення авторських прав.

Тому для оригінальних творів, які можуть бути предметом вторинного творчества, часто публікуються “Настанови для вторинного творчества”.

У такому випадку, якщо ви дотримуєтесь цих настанов, можна вважати, що у вас є попередній дозвіл від власника авторських прав, тому використання в межах цих настанов не буде порушенням авторських прав.

Якщо ви стикаєтеся з проблемами з вторинними творами, зверніться до адвоката

Отже, перш за все, якщо є настанови щодо вторинного творчества, вам слід уважно перевірити ці настанови заздалегідь. Другим пунктом є дотримання закону про авторські права, якщо немає попереднього дозволу від автора або настанов.

Однак, у другому випадку, часто бувають випадки, коли дуже важко визначити, чи є порушенням авторських прав, а також потрібно професійне судження. Тому рекомендується звернутися до адвоката, який спеціалізується на авторських правах.

Інформація про заходи, що проводяться нашим бюро

Юридичне бюро “Моноліт” – це юридична фірма, яка має високу спеціалізацію в області ІТ, особливо в інтернеті та праві. У останні роки інтелектуальна власність, що стосується авторського права, привертає увагу, і потреба в юридичній перевірці все більше зростає.

Наше бюро надає рішення, що стосуються інтелектуальної власності. Деталі описані в статті нижче.

https://monolith.law/practices/corporate[ja]