Обмеження на перехід гравців у кіберспорті та правові виклики

Приклади консультацій та основні юридичні погляди

До нас звернулися з консультацією від оператора японської кіберспортивної команди щодо обмежень на перехід гравців до інших команд у контексті контракту, щоб запобігти переманюванню.
У цьому питанні, з одного боку, визнається певна раціональність з точки зору захисту витрат на розвиток гравців, але з іншого боку, необхідно ретельно розглянути це питання у зв’язку з конституційними гарантіями прав та регулюванням конкуренції.

Правове середовище навколо обмежень на трансфери

З розвитком спортивного бізнесу, правові питання, пов’язані з трансферами гравців, набувають все більшої важливості.
Особливо в сфері кіберспорту, на тлі швидкого розширення ринку та глобалізації, правове регулювання трансферів гравців постає як новий виклик.

Основним правовим питанням, пов’язаним з обмеженнями на трансфери, є узгодженість з конституційно гарантованою свободою вибору професії.
Стаття 22, пункт 1 Конституції Японії (1947 рік) гарантує всім громадянам свободу вибору професії, і це право поширюється також на діяльність як спортсмена.
Тому надмірно суворі обмеження на трансфери можуть бути визнані такими, що порушують це конституційне право, і їхня чинність може бути заперечена.

Розгляд з точки зору договірного права

Аналіз з точки зору обов’язку уникнення конкуренції

Проблему обмеження переходу можна розглядати як питання обов’язку уникнення конкуренції з юридичної точки зору.
У цьому контексті, судова практика (справа Фосеко Лімітед Японія, рішення Нара від 23 жовтня 1970 року (Шова 45) у журналі “Хандзі” №624, стор. 78) пропонує рамки для оцінки дійсності обов’язку уникнення конкуренції, враховуючи наступні елементи в комплексі.

По-перше, розглядається правомірність мети накладення обмежень.
Захист інвестицій в розвиток гравців з боку японських eSports команд може вважатися певною мірою правомірним.
Однак, обмеження, що виходять за межі цієї мети і базуються лише на намірі обмежити конкуренцію, можуть бути оцінені як такі, що не мають правомірності.

По-друге, враховується статус та роль гравця, на якого поширюються обмеження.
Оцінка розумності обмежень може відрізнятися для гравців найвищого рівня та для тих, хто знаходиться на етапі розвитку.

По-третє, розглядається обґрунтованість обсягу обмежень конкуренції.
Перевіряється, чи не є надмірно широкими період, географічний обсяг та спосіб конкуренції у відношенні до мети.

По-четверте, враховується наявність та достатність компенсаційних заходів за обмеження.
Важливим є зміст конкретних вигод, наданих гравцям, таких як відповідна винагорода або можливості для розвитку.

Враховуючи ці елементи, якщо обмеження перевищують розумні межі, вони визнаються недійсними як такі, що порушують громадський порядок та мораль (стаття 90 японського Цивільного кодексу).

Можливість розірвання договору

Залежно від форми договору, можливість розірвання договору з боку гравця може відрізнятися.
Якщо договір оформлено як трудовий, то відповідно до статті 627, пункту 1 японського Цивільного кодексу, у разі безстрокового договору, гравець може припинити договір через два тижні після подання заяви про розірвання.

Крім того, навіть у разі строкового договору, якщо гравець вважається “працівником” згідно з японським Законом про трудові стандарти, то стаття 14, пункт 1 цього закону забороняє укладення договорів на строк понад три роки, а стаття 137 дозволяє звільнення в будь-який час після закінчення одного року з початку строку договору.

Навіть якщо договір не є трудовим, судова практика може дозволити розірвання договору в таких випадках.

У рішенні Токійського суду від 18 липня 2001 року (Хейсей 13) у журналі “Хандзі” №1788, стор. 64, розірвання дозволено у разі наявності непереборних обставин.
Також, у рішенні Токійського суду від 13 червня 2000 року (Хейсей 12) у журналі “Хандзі” №1092, стор. 199, розірвання дозволено шляхом аналогічного застосування статті 651, пункту 1 японського Цивільного кодексу до договорів доручення або подібних безіменних договорів.
Крім того, у рішенні Токійського апеляційного суду від 25 січня 2017 року (Хейсей 29) у журналі “Хандзі” №2355, стор. 13, розірвання дозволено у разі руйнування довірчих відносин між сторонами.

Детальний аналіз з точки зору конкурентного права

Тенденції глобального правового регулювання

Однією з особливостей кіберспорту є його глобальний характер діяльності.
Тому взаємозв’язок з конкурентним правом різних країн є важливим фактором для розгляду.

У Європі важливим прецедентом є рішення у справі Босмана (Union Royale Belge des Societes de Football Association v. Jean-Marc Bosman (Case C-415/93) (1995)).
У цьому рішенні чітко зазначено, що свобода переходу гравців у межах ЄС захищається з точки зору свободи пересування працівників за законодавством ЄС.

Крім того, рішення Європейської комісії від грудня 2017 року щодо Міжнародного союзу ковзанярів привертає увагу, оскільки воно чітко вказує на можливість застосування конкурентного права до обмежень діяльності спортсменів спортивними організаціями.
Це рішення також надає важливі вказівки щодо обмежень діяльності гравців у сфері кіберспорту.

У Сполучених Штатах, починаючи з рішення у справі Mackey v. National Football League (543 F.2d 606 (8th Cir.1976)), накопичено судові рішення щодо обмежень переходу гравців у професійному спорті з точки зору антимонопольного права.
Ці прецеденти надають важливі вказівки щодо допустимих меж обмежень переходу з точки зору конкурентного права.

Оцінка з точки зору конкурентного права в Японії

У нашій країні також у “Звіті про обговорення політики конкуренції та людських ресурсів”, опублікованому 15 лютого 2018 року (2018), Японською комісією з чесної торгівлі, зазначено, що обмеження переходу спортсменів можуть стати проблемою з точки зору японського антимонопольного закону.

У цьому звіті вказані наступні фактори для оцінки обґрунтованості обмежень переходу.

По-перше, вимагається, щоб зміст і тривалість обмежень не були надмірними з огляду на їх мету.
Особливо обмеження, які фактично унеможливлюють майбутні переходи або зміну роботи, оцінюються як такі, що завдають значної шкоди.

По-друге, враховується наявність і рівень компенсаційних заходів для гравців.
Чи надається достатня компенсація, що відповідає обмеженням, є важливим фактором для оцінки.

По-третє, процедурний аспект, а саме чи проводилися достатні консультації з гравцями перед накладенням обмежень, також є об’єктом оцінки.

По-четверте, враховується, чи немає дискримінаційного ставлення у порівнянні з іншими гравцями.

Практичні рекомендації

Враховуючи наведений вище юридичний аналіз, при встановленні обмежень на перехід гравців у контрактах з кіберспортивними командами, необхідно звернути увагу на наступні моменти.

По-перше, важливо чітко визначити мету обмежень на перехід і обмежити їх до мінімально необхідного для досягнення цієї мети.
Зокрема, слід обмежити період обмежень та географічний діапазон до розумних меж, щоб не створювати надмірних перешкод для кар’єрного розвитку гравців.

По-друге, необхідно вжити відповідних компенсаційних заходів щодо обмежень на перехід.
Це включає не лише фінансову компенсацію, але й надання можливостей, які сприяють підвищенню навичок гравців та їхньому кар’єрному розвитку.

Крім того, при встановленні договірних положень щодо обмежень на перехід, важливо провести достатні консультації з гравцями та досягти взаєморозуміння щодо їх змісту.
Одностороннє нав’язування обмежень може стати фактором, що підвищує ризик виникнення спорів у майбутньому.

Також важливо регулярно переглядати зміст контракту та підтримувати і зміцнювати довірчі відносини з гравцями.
Особливо, з огляду на швидкий розвиток кіберспортивної індустрії, необхідно мати гнучкий підхід до коригування змісту контракту відповідно до змін у середовищі.

Загальний огляд

Обмеження на перехід кіберспортсменів вимагають розгляду з багатьох правових точок зору, таких як конституційні гарантії прав, договірне право та конкурентне право.
Особливо, враховуючи глобальний характер кіберспорту, необхідно звертати увагу на тенденції міжнародного правового регулювання.

При встановленні обмежень на перехід важливо правильно збалансувати захист законних інтересів команди та гарантії прав гравців.
Надмірні обмеження можуть не лише нести правові ризики, але й призвести до зниження мотивації гравців та конкурентоспроможності команди.

З розвитком індустрії кіберспорту в майбутньому очікується, що правові питання, пов’язані з обмеженнями на перехід, набудуть ще більшої важливості.
Кожна команда повинна прагнути до належного управління правовими ризиками та побудови добрих відносин з гравцями.