Повний посібник з системи випуску акцій за японським корпоративним правом

Японське корпоративне право (Japanese Corporate Law) постійно еволюціонує, щоб підтримувати стратегії зростання компаній та їхню організаційну реструктуризацію. Одним із найновіших і найстратегічніших інструментів, введених зі змінами до корпоративного законодавства, які набули чинності 1 березня 2021 року (Reiwa 3), є система “видачі акцій” (stock issuance). Ця система дозволяє компаніям використовувати власні акції як платіжний засіб замість готівки при підпорядкуванні інших акціонерних товариств, що принесло значні зміни у практику M&A (злиття та поглинання). На відміну від традиційних методів, таких як “обмін акціями”, які передбачали повне підпорядкування (придбання 100% акцій), видача акцій має на меті створення дочірніх компаній шляхом отримання більше ніж 50% голосів, що дозволяє більш гнучкі капітальні альянси та M&A. Крім того, ця система усуває необхідність складних процедур, таких як оцінка вартості судовими експертами, яка супроводжує метод “внесення майна в натурі”, забезпечуючи швидкі та ефективні угоди. Створення цієї системи не обмежується лише технічними змінами в законодавстві. Це явна політична інтенція підтримати компанії, які можуть не мати достатньо коштів, але мають високий потенціал зростання (наприклад, стартапи та технологічні компанії), дозволяючи їм стратегічно використовувати вартість власних акцій для здійснення M&A. У цій статті ми надамо всебічний огляд системи видачі акцій, від її правового визначення до конкретних процедур, а також важливих аспектів захисту прав акціонерів та кредиторів, на основі японського корпоративного права.

Система видачі акцій в Японії: Огляд для стратегічного використання

Для точного розуміння системи видачі акцій необхідно спершу ознайомитися з її юридичним визначенням у японському корпоративному праві. Згідно з пунктом 32 номер 2 статті 2 японського Закону про компанії, видача акцій визначається як “процес, за яким акціонерне товариство отримує акції іншого акціонерного товариства з метою зробити його своєю дочірньою компанією (обмежено тими, що визначені в наказах Міністерства юстиції), і видає акції власної компанії як винагороду за передані акції особі, яка їх передала”. Це визначення включає кілька ключових елементів, які визначають сферу застосування цієї системи.

По-перше, обидві сторони процедури, компанія, яка видає акції та стає материнською компанією (компанія-видавець акцій), і цільова компанія, яка стає дочірньою компанією (компанія-одержувач акцій), повинні бути “акціонерними товариствами” згідно з японським корпоративним правом. Таким чином, іноземні юридичні особи або партнерства з обмеженою відповідальністю не можуть бути сторонами угоди, що використовує цю систему.

По-друге, метою видачі акцій є виключно перетворення іншої акціонерної компанії на “дочірню компанію”. Це означає, що в результаті видачі акцій материнська компанія повинна отримати більше ніж 50% голосів у дочірній компанії. Визначення “дочірньої компанії” здійснюється на основі об’єктивного та чіткого “критерію володіння акціями”, і не застосовується “критерій фактичного контролю”, який дозволяє вважати компанію дочірньою, навіть якщо вона володіє менше ніж 50% голосів, але фактично контролює її. Цей чіткий критерій є навмисним дизайном для запобігання спорам щодо застосування юридичних процедур та забезпечення стабільності угод. Таким чином, систему видачі акцій не можна використовувати з метою додаткового придбання акцій компанії, яка вже є дочірньою за рахунок володіння більш ніж 50% голосів.

Порівняння видачі акцій, обміну акцій та внеску майна в натурі в Японії

Стратегічна цінність системи видачі акцій стає більш зрозумілою при порівнянні з іншими подібними методами M&A. Особливо важливо розуміти відмінності між видачею акцій як оплатою та іншими представницькими методами, такими як обмін акцій та внесок майна в натурі, для розробки найбільш ефективної стратегії M&A.

Найбільша відмінність видачі акцій від обміну акцій полягає у рівні необхідного придбання. Обмін акцій має на меті перетворення цільової компанії на повністю залежну дочірню компанію (з володінням 100% голосуючих акцій). Натомість, видача акцій може використовуватися з більш гнучкою метою, не вимагаючи придбання 100% акцій, а лише здобуття більшості голосів для створення дочірньої компанії. Це дозволяє придбаючій компанії забезпечити контроль над управлінням, уникаючи переговорів та конфліктів з меншинними акціонерами, які протидіють поглинанню.

У порівнянні з внеском майна в натурі, видача акцій вирізняється своєю простотою процедури. Внесок майна в натурі передбачає внесення майна, що не є грошима (у цьому випадку акції цільової компанії), для отримання нових акцій, але згідно зі статтею 207 Японського корпоративного закону, як правило, необхідно провести оцінку вартості внесеного майна, яку здійснює інспектор, призначений судом. Ця процедура вимагає значних витрат часу та коштів, але оскільки видача акцій розглядається як корпоративна реорганізація, на неї не поширюються такі регуляції внеску майна в натурі. Таким чином, компанії можуть здійснювати M&A швидше та з меншими витратами.

Підсумовуючи ці відмінності, можна скласти наступну таблицю:

Стандартна процедура видачі акцій в Японії: поетапний коментар

Процедура видачі акцій в Японії вимагає, щоб материнська компанія, яка здійснює видачу, керувалася рядом етапів, визначених японським корпоративним законодавством.

Спочатку материнська компанія розробляє “план видачі акцій” на основі статті 774-2 Японського закону про компанії. У цьому плані мають бути включені пункти, передбачені статтею 774-3 того ж закону. Зокрема, це назва та адреса дочірньої компанії, мінімальна кількість акцій, які мають бути передані (кількість, достатня для досягнення статусу дочірньої компанії), кількість акцій материнської компанії, які будуть випущені як винагорода та метод їх розрахунку, вміст готівки або інших активів, якщо вони включені у винагороду, кінцевий термін для подання акціонерами дочірньої компанії заявки на передачу акцій, а також дата набуття чинності видачі акцій.

Далі, материнська компанія зобов’язана згідно зі статтею 816-2 Японського закону про компанії розмістити розроблений план видачі акцій та інші документи у своїй головній канцелярії протягом визначеного періоду, який починається за два тижні до зборів акціонерів і триває до шести місяців після набуття чинності видачі акцій (процедура попереднього розкриття інформації).

Зазвичай, план видачі акцій має бути затверджений спеціальним рішенням на зборах акціонерів материнської компанії до дня, що передує даті набуття чинності видачі акцій. Спеціальне рішення, згідно з пунктом 12 підпункту 2 статті 309 Японського закону про компанії, вимагає присутності акціонерів, які мають більше половини голосів, та підтримки двох третин голосів присутніх акціонерів, що є дуже строгим вимогам.

Після затвердження на зборах акціонерів, материнська компанія повідомляє акціонерам дочірньої компанії, які бажають передати акції, про зміст затвердженого плану (стаття 774-4 Японського закону про компанії). Акціонери, які бажають передати акції, мають подати відповідні документи материнській компанії до встановленого терміну. Тут з’являється одна з ключових особливостей системи видачі акцій – “принцип свободи розподілу”. Згідно зі статтею 774-5 Японського закону про компанії, материнська компанія може вільно вирішувати, від кого і в якій кількості приймати акції та як розподіляти винагороду. Це дозволяє, наприклад, віддавати перевагу заявкам від дружніх довгострокових акціонерів, стратегічно контролюючи склад акціонерів після M&A.

Нарешті, коли настає дата набуття чинності видачі акцій, згідно з планом, виникають юридичні наслідки. Акціонери дочірньої компанії, які передали свої акції, отримують в обмін акції материнської компанії та стають її новими акціонерами (статті 774-7 та 774-11 Японського закону про компанії). Після набуття чинності видачі акцій, материнська компанія має негайно створити документи про післядійсне розкриття інформації, які містять кількість придбаних акцій та інші дані, та зберігати їх у своїй головній канцелярії протягом шести місяців (стаття 816-10 Японського закону про компанії).

Процедури захисту прав акціонерів та кредиторів за японським законодавством

Видача акцій має значний вплив на організацію компанії, тому японське корпоративне право встановлює суворі процедури для захисту акціонерів та кредиторів, які можуть зазнати збитків.

Право акціонерів, що заперечують, на вимогу викупу акцій

Акціонери материнської компанії, які на загальних зборах акціонерів голосували проти плану видачі акцій, мають право вимагати від компанії викупити їхні акції за “справедливою ціною” на підставі статті 816-6 японського корпоративного закону. Це важливе право забезпечує можливість акціонерам, які заперечують проти ключових рішень компанії, відновити свої інвестиції.

Визначення “справедливої ціни”: інсайти з японської судової практики

Якщо акціонери та компанія не можуть дійти згоди щодо “справедливої ціни”, остаточне рішення про ціну приймає суд. Японські суди при визначенні “справедливої ціни” не використовують уніфікований метод розрахунку, а застосовують багатогранний підхід, враховуючи фінансовий стан компанії та всі інші обставини. Останнім часом набувають популярності методи оцінки, які зосереджені на майбутній прибутковості підприємства, такі як метод дисконтованих грошових потоків (DCF).

Особливо важливим є судове рішення щодо застосування так званого “дисконту за неліквідність” — зниження ціни акцій через труднощі з їх продажем на ринку. Верховний суд Японії у своєму рішенні від 26 березня 2015 року вказав, що при використанні методів оцінки, які зосереджені на бізнес-вартості компанії (наприклад, метод DCF), застосування дисконту за неліквідність при визначенні ціни викупу акцій акціонера, який виходить з компанії, як правило, не допускається. Це рішення має важливе значення для захисту прав акціонерів, які заперечують проти видачі акцій, і відіграє ключову роль у запобіганні примусовому виходу меншинних акціонерів з компанії за несправедливо низькою ціною через непублічний характер або незначну кількість їхніх акцій.

Процедура заперечення кредиторів

Якщо в якості оплати за видачу акцій передбачається передача не тільки акцій материнської компанії, але й іншого майна (наприклад, готівки), і його вартість становить не менше ніж одну двадцяту (5%) від загальної суми оплати, це може призвести до відтоку активів материнської компанії, тому необхідна процедура для захисту інтересів кредиторів. Стаття 816-8 японського корпоративного закону передбачає, що в таких випадках кредитори материнської компанії можуть висловити свої заперечення.

Коли ця процедура є обов’язковою, материнська компанія повинна зробити оголошення в офіційному віснику та окремо повідомити відомих кредиторів. Кредитори мають право висловити свої заперечення протягом не менше ніж одного місяця. Якщо кредитор подає заперечення, компанія зобов’язана виплатити борг або надати відповідну заставу, або передати відповідне майно в довірчу власність, наприклад, довірчій компанії, за умови, що це не зашкодить інтересам кредитора (згідно з пунктом 5 статті 816-8 японського корпоративного закону).

Спрощена видача акцій та практичні аспекти, на які слід звернути увагу

У системі видачі акцій існують виняткові правила, які спрощують процедуру, та важливі обмеження, на які слід звернути увагу у практичній діяльності.

Огляд спрощеної видачі акцій

Стаття 816-4 Японського закону про компанії (Japan’s Companies Act) визначає процедуру, відому як “спрощена видача акцій”. Вона дозволяє опустити спеціальне рішення загальних зборів акціонерів, яке зазвичай необхідне, якщо загальна вартість видачі акцій не перевищує одну п’яту (20%) чистих активів материнської компанії, яка видає акції. Ця норма має на меті зменшити процедурне навантаження та забезпечити швидке прийняття рішень у випадках невеликих M&A, які мають незначний вплив на майно компанії.

Обмеження системи та стратегічні ключові моменти

Видача акцій є дуже потужним інструментом, але її використання має деякі важливі обмеження. Як зазначалося вище, сторонами можуть бути лише акціонерні товариства Японії, і ця процедура не застосовується до транскордонних M&A, в яких беруть участь іноземні компанії.

Також надзвичайно важливим є податковий аспект. Щоб акціонери дочірньої компанії, які передають акції, могли отримати податкові пільги у вигляді відстрочки оподаткування капітальних прибутків, що виникають від передачі, не менше 80% загальної вартості отриманої компенсації має складатися з акцій материнської компанії, яка видає акції. Це означає, що при використанні змішаної компенсації (поєднання акцій та готівки) частка готівки має бути менше 20%. Крім того, з 1 жовтня 2023 року (2023年10月1日) були внесені важливі зміни: якщо в результаті видачі акцій материнська компанія стає “сімейною компанією” за податковим законодавством, вона виключається з числа тих, хто може скористатися цією податковою пільгою. Це захід, спрямований на запобігання зловживанню системою, і вимагає особливої уваги, особливо від компаній, де великими акціонерами є засновники або їхні родини.

Взаємозв’язок з іншими правовими регуляціями

Видача акцій не обмежується лише Японським законом про компанії. Особливо, якщо дочірня компанія, якій видають акції, є публічною компанією, можуть застосовуватися регуляції Японського закону про фінансові інструменти та біржі, зокрема регуляції щодо публічних пропозицій купівлі (TOB). Залежно від характеру угоди, може виникнути необхідність проведення процедури TOB паралельно з процедурою за законом про компанії. Тому для успішного проведення M&A за допомогою видачі акцій необхідний інтегрований та спеціалізований правовий аналіз, який охоплює кілька галузей права, включаючи закон про компанії, податкове законодавство та закон про фінансові інструменти та біржі.

Висновок

Система видачі акцій є гнучким та потужним інструментом M&A для придбання контролю над іншою акціонерною компанією за допомогою власних акцій у Японії. Вона пропонує гнучкість, оскільки не вимагає повного підпорядкування дочірніх компаній, простоту процедур та стратегічну зручність завдяки “свободі розподілу”, стаючи важливим варіантом у стратегії зростання компаній. Однак, для її реалізації необхідно дотримуватися детальних юридичних процедур, належно реагувати на права акціонерів-опонентів та кредиторів, а також мати точне розуміння складних взаємовідносин з податковим законодавством та законодавством про фінансові інструменти. Для належного управління цими юридичними вимогами та успішного проведення угоди необхідні високий рівень спеціалізованих знань та багатий практичний досвід.

Юридична фірма “Моноліт” має значний досвід у наданні юридичних послуг з M&A та корпоративної реорганізації, включаючи систему видачі акцій, для численних клієнтів у Японії. У нашій фірмі працюють не тільки фахівці з японською адвокатською кваліфікацією, але й експерти, які володіють англійською мовою та мають кваліфікацію іноземних адвокатів, що дозволяє нам надавати послуги найвищого рівня без мовних бар’єрів навіть у міжнародних справах. Якщо ви розглядаєте можливість використання системи видачі акцій, будь ласка, зверніться до нашої фірми за консультацією.