Запит на заборону видачі акцій та позов про визнання недійсним у японському корпоративному праві: коментар з огляду на судову практику

Зміни до Японського закону про компанії (2019 рік), які були введені в дію з 1 березня 2021 року, встановили систему видачі акцій, яка тепер є одним із ключових варіантів у сучасній практиці M&A. Ця система дозволяє акціонерним товариствам випускати власні акції як оплату за придбання акцій іншої компанії з метою її перетворення на дочірню компанію. Раніше, як спосіб M&A з використанням акцій як оплати, існував лише механізм обміну акціями, але він обмежувався випадками, коли цільова компанія ставала повністю дочірньою (100% власністю). Натомість, система видачі акцій не вимагає повного підпорядкування і дозволяє більш гнучке створення капітальних відносин, наприклад, шляхом отримання більшості голосів. Завдяки цій гнучкості, зокрема стартапам та венчурним компаніям, відкрилися можливості для стратегічного M&A без необхідності залучення значних грошових коштів.

Проте, навіть така гнучка система не завжди відповідає інтересам усіх акціонерів. Не можна виключати можливість, що керівництво компанії-емітента акцій може використовувати цю систему не для законних інтересів компанії, а для збереження власного контролю чи інших неправомірних цілей. Також можливі серйозні порушення законодавства чи статуту компанії під час процедури. Акціонери, які стикаються з такими ситуаціями, повинні вжити правових заходів для захисту своїх прав та вартості компанії.

У цій статті ми детально розглянемо два основних правових засоби, передбачені Японським законом про компанії, для запобігання або виправлення незаконних чи неправомірних випусків акцій: позов про заборону випуску акцій до їх реалізації та позов про визнання недійсності після їх випуску. Хоча система видачі акцій є новою, інтерпретація та застосування цих засобів захисту глибоко вкорінені у накопиченому досвіді судових рішень щодо інших корпоративних дій, таких як випуск нових акцій. Тому у цій статті ми, спираючись на відповідні статті Японського закону про компанії, розглянемо численні судові прецеденти, які демонструють, як суди знаходили баланс між захистом акціонерів та безпекою угод, і висвітлимо вимоги до цих правових засобів, їхній обсяг та практичне значення.

Запит на заборону видачі акцій під японським корпоративним правом

Запит на заборону видачі акцій є попереднім заходом захисту, який дозволяє акціонерам запобігти потенційній шкоді від незаконної або недоречної видачі акцій. Ця процедура має на меті юридично призупинити видачу акцій до того, як її наслідки набудуть чинності.

Юридичні підстави та вимоги до подання запиту на заборону

Право на подання запиту на заборону видачі акцій має свою пряму підставу в статті 816-5 Японського корпоративного закону (Компанійного закону). Згідно з цією статтею, акціонери материнської компанії, що видає акції, можуть подати запит до компанії про зупинення видачі акцій, якщо виконуються дві наступні умови:

1. Видача акцій порушує законодавство або статут компанії (у разі порушення законодавства чи статуту).
2. Існує ризик, що видача акцій може завдати шкоди акціонеру (коли акціонер може зазнати шкоди).

Для здійснення цього права акціонер повинен звернутися до компанії з вимогою про заборону видачі акцій. На практиці, для забезпечення ефективності цього права на запит заборони, особливо коли дата набуття чинності видачі акцій наближається, необхідно швидко отримати рішення, тому зазвичай подається заява до суду про накладення тимчасових заходів щодо права на запит заборони видачі акцій.

Однак, існують винятки для цього права на запит заборони. Згідно зі статтею 816-4 Японського корпоративного закону, видача акцій, яка відповідає вимогам “спрощеної процедури”, зазвичай не дозволяє подання запиту на заборону. Спрощена процедура застосовується, коли вартість майна, що видається як оплата за акції, є незначною у порівнянні з чистими активами материнської компанії, що видає акції, і не вимагає схвалення рішення загальних зборів акціонерів. Це базується на принципі, що у випадках, коли вплив на компанію є незначним, дозволяється більш швидка процедура.

Конкретні приклади порушення законодавства та статуту як підстави для заборони

Однією з підстав для заборони, визначених статтею 816-5 Японського закону про компанії (2005), є “випадки порушення законодавства або статуту”, які можуть включати різноманітні процедурні недоліки. Видача акцій в Японії передбачає створення плану видачі акцій, розкриття інформації акціонерам, затвердження на загальних зборах акціонерів, а в деяких випадках і процедури захисту кредиторів, для яких встановлені суворі процедури відповідно до японського законодавства. Якщо ці процедури мають недоліки, це може стати порушенням законодавства та підставою для подання заяви про заборону. Конкретні приклади можуть включати:

• Недоліки у плані видачі акцій: Стаття 774-3 Японського закону про компанії (2005) визначає пункти, які мають бути включені до плану видачі акцій. Наприклад, якщо відсутні обов’язкові пункти, такі як деталі щодо винагороди або дата набуття чинності, план може бути визнаний незаконним.
• Порушення процедури попереднього розкриття інформації: Стаття 816-2 Японського закону про компанії (2005) зобов’язує материнську компанію, яка видає акції, заздалегідь розміщувати в головному офісі документи з інформацією про план видачі акцій та інше перед проведенням загальних зборів акціонерів. Якщо ця попередня розкриття інформації не відбувається або містить неправдиву інформацію, право акціонерів на використання голосу на основі належної інформації порушується, що є порушенням законодавства.
• Недоліки у рішеннях загальних зборів акціонерів: План видачі акцій, як правило, вимагає затвердження спеціальним рішенням на загальних зборах акціонерів (Стаття 816-3 Японського закону про компанії (2005)). Якщо це рішення містить недоліки, такі як порушення процедури скликання або порушення статуту при прийнятті рішення, це може вплинути на законність видачі акцій.
• Невиконання процедур захисту кредиторів: Якщо в якості винагороди за видачу акцій материнською компанією передбачається передача не тільки акцій, але й іншого майна (наприклад, грошей), і сума перевищує певний стандарт, то відповідно до статті 816-8 Японського закону про компанії (2005) вимагаються процедури захисту кредиторів компанії (наприклад, оголошення для подання заперечень). Невиконання цих процедур є серйозним порушенням законодавства.

Порівняння підстав для зупинення випуску нових акцій та сфера застосування “правила основної мети” за японським корпоративним правом

Для розуміння підстав зупинення видачі акцій корисно порівняти їх із підставами для зупинення випуску нових акцій. Стаття 210 японського Закону про компанії визначає підстави для зупинення випуску нових акцій, які включають випадки “порушення законодавства або статуту компанії”, а також “випадки, коли випуск здійснюється внаслідок явно несправедливих методів”. Однак цей вираз “явно несправедливі методи” відсутній у статті 816, пункт 5 японського Закону про компанії, яка регулює зупинення видачі акцій.

Ця відмінність, на перший погляд, може здатися значущою, оскільки саме через інтерпретацію “явно несправедливих методів” розвивалося так зване “правило основної мети”. Правило основної мети полягає в тому, що якщо керівництво компанії випускає нові акції з “основною метою” розмивання частки певного акціонера для збереження власного контролю над компанією в умовах боротьби за контроль, такий випуск вважається “явно несправедливим методом”, і суд може прийняти рішення про його зупинення.

Отже, чи означає відсутність виразу “явно несправедливі методи” у положеннях про зупинення видачі акцій, що акціонери не можуть зупинити видачу акцій, якщо керівництво діє з неправомірною метою збереження контролю, доки процедура не має дефектів? Відповідь негативна. Директори несуть відповідальність за виконання обов’язку вірності (стаття 355 японського Закону про компанії) та обов’язку належної обережності (стаття 644 японського Цивільного кодексу). Здійснення важливих корпоративних дій, таких як видача акцій, не з метою законних бізнес-цілей компанії, а для збереження особистого статусу керівництва, є порушенням цих обов’язків. Таке порушення обов’язків директорів трактується як “порушення законодавства”. Таким чином, акціонери можуть зупинити видачу акцій, яка здійснюється з неправомірною метою, на підставі “порушення законодавства”, визначеного статтею 816, пункт 5 японського Закону про компанії. В результаті, незалежно від наявності або відсутності виразу “явно несправедливі методи”, суди при розгляді вимог про зупинення видачі акцій, так само як і при вимогах про зупинення випуску нових акцій, суттєво оцінюють “основну мету” таких операцій.

Позов про визнання недійсними акцій в Японії

Позов про визнання недійсними акцій в Японії є засобом правового захисту, який дозволяє постфактум відкинути правову силу вже здійсненого випуску акцій. На відміну від вимог про заборону, які мають на меті попередження, позов про визнання недійсними акцій спрямований на скасування вже існуючих фактів, тому вимоги до нього трактуються значно строгіше.

Правові підстави та процедура подання позову про визнання недійсними акцій в Японії

Позов про визнання недійсними акцій, що були випущені, базується на статті 828, пункт 1, підпункт 13 Японського корпоративного закону (Japanese Corporate Law). Для цього позову встановлені строгі процедурні вимоги, щоб забезпечити швидке врегулювання правових відносин.

• Особи, які мають право подати позов: Право подати позов мають особи, які обмежені законом. Зокрема, це акціонери, директори, аудитори материнської компанії, які володіли акціями на дату набуття чинності випуску акцій, особи, які передали акції дочірньої компанії під час випуску акцій, а також кредитори, які не схвалили випуск акцій.
• Термін подання позову: Позов про визнання недійсними акцій має бути поданий протягом шести місяців з дати набуття чинності випуску акцій. Цей термін є незмінним (преклюзивним) і, якщо він минув, подати позов більше неможливо з будь-якої причини.
• Відповідач: Відповідачем у позові є материнська компанія, яка здійснила випуск акцій.

Такі строгі процедурні вимоги встановлені з метою захисту “безпеки угод”, що є важливим політичним розглядом у корпоративному законодавстві Японії. Коли випуск акцій вважається дійсним, з’являються нові акціонери материнської компанії, і ці акції починають обертатися на ринку, внаслідок чого багато третіх сторін набувають інтересів. Якби будь-хто міг у будь-який час заявити про недійсність, такі правові відносини стали б надзвичайно нестабільними, що могло б спричинити серйозні збурення в економічній діяльності. Тому закон суворо обмежує осіб, які мають право подати позов, і термін подання позову, щоб забезпечити правову стабільність і обмежити можливість заявлення про недійсність до виняткових випадків.

Інтерпретація причин недійсності: принцип “суттєвих вад”

Для того, щоб скасувати дію видачі акцій після факту, недостатньо просто встановити порушення законодавства. Суди вимагають наявності “суттєвих вад” у процедурі як причини недійсності. Цей критерій “суттєвих вад” встановлено значно вище, ніж причини для зупинення. Це пов’язано з необхідністю захисту вже сформованих численних інтересів та пріоритетом безпеки угод, як це передбачено законом. Таким чином, рішення про недійсність виноситься лише у випадку наявності дуже серйозних дефектів, які підривають основу процедури.

Судова практика щодо серйозних вад, які можуть стати підставою для визнання недійсними

У японському корпоративному праві (Japanese Corporate Law) не існує конкретного визначення “серйозної вади”, тому його зміст формується на основі накопичення судової практики. При визначенні підстав для визнання недійсними випуску акцій, наступні судові рішення є важливими орієнтирами:

• Порушення наказу про тимчасове заборонення: якщо суд видає наказ про тимчасове заборонення випуску акцій, а компанія ігнорує його та випускає акції, така дія вважається грубим порушенням судового рішення і має високий ступінь незаконності.
• Відсутність повідомлення та оголошення акціонерам: якщо компанія не виконує вимоги закону щодо повідомлення акціонерів про пункти залучення або не робить відповідного оголошення, це також може стати підставою для визнання недійсними (Верховний суд Японії, рішення від 28 січня 1997 року). Причина полягає в тому, що повідомлення та оголошення надають акціонерам важливу інформацію, яка є передумовою для вирішення питання про звернення з вимогою про заборону, і їх відсутність прирівнюється до позбавлення акціонерів можливості звернутися з такою вимогою.
• Відсутність рішення загальних зборів акціонерів у закритих акціонерних товариствах: у закритих акціонерних товариствах, де існують обмеження на передачу акцій, очікування існуючих акціонерів щодо підтримки структури акціонерів є значно вищими, ніж у публічних компаній. Відсутність рішення загальних зборів акціонерів у таких компаніях може стати підставою для визнання недійсними.
• Інші серйозні вади: крім вищезазначеного, випуск акцій понад загальну кількість, дозволену статутом, або випуск акцій, які не передбачені статутом, також розглядаються як серйозні вади, що можуть стати підставою для визнання недійсними.

Вади, які не є підставою для визнання недійсним

З іншого боку, існують вади, які можуть бути підставою для зупинення дій, але не оцінюються як причини для визнання недійсними.

• Надзвичайно несправедливі методи: Навіть якщо випуск акцій здійснено з метою підтримки контролю над управлінням, що суперечить зазначеному вище основному правилу цілей, одного разу створивши правові наслідки, його не можна визнати недійсним з цієї причини. Це становище судової практики, яке віддає перевагу формальній стабільності транзакцій над субстанційним судженням про доцільність цілей.
• Випуск за особливо вигідною ціною (вигідний випуск): Навіть якщо при випуску акцій за значно вигіднішою ціною для певних осіб не було отримано спеціального рішення загальних зборів акціонерів, яке є необхідним, це не є підставою для визнання недійсним. У такому випадку компанія може вимагати від особи, яка прийняла випуск, або від згодних директорів сплати різниці в ціні (згідно зі статтями 212 та 213 Японського корпоративного закону), що дозволяє відновити матеріальні збитки без необхідності визнання транзакції недійсною.
• Відсутність рішення ради директорів: Навіть якщо новий випуск акцій у публічній компанії здійснено без необхідного за законом рішення ради директорів, це вважається лише внутрішнім дефектом у прийнятті рішень компанії і, як правило, не є підставою для визнання недійсним.

Ефективність рішення про визнання недійсним

Якщо рішення про визнання видачі акцій недійсним набуло законної сили, його ефективність в Японії буде наступною:

• Майбутня дія: Рішення про недійсність не має зворотної сили (заперечення ретроактивної дії). Видача акцій втрачає свою силу тільки з моменту, коли рішення набуло законної сили, і діє тільки в майбутньому (згідно зі статтею 839 Японського корпоративного закону). Таким чином, всі правові дії, здійснені з дати набуття чинності до моменту набуття рішенням законної сили, залишаються дійсними за принципом.
• Ефект щодо третіх осіб: Ефективність рішення про недійсність поширюється не тільки на сторони судового процесу, але й на всіх третіх осіб (згідно зі статтею 838 Японського корпоративного закону). Це дозволяє уніфікувати правові відносини та запобігти новому хаосу.
• Відновлення первісного стану: Коли видача акцій визнається недійсною, сторони повинні повернутися до стану, як ніби видача акцій не відбулася. Тобто, компанія, яка видала акції, повинна повернути акції дочірньої компанії первісному акціонеру, а акціонер, який отримав акції материнської компанії як оплату, повинен повернути ці акції материнській компанії. У цьому аспекті вважається, що застосовуються аналогічні положення статті 844 Японського корпоративного закону, яка регулює процедуру після визнання недійсним обміну акціями.

Порівняння вимог про заборону та позовів про визнання недійсності під японським корпоративним правом

Як ми вже бачили, два правові засоби захисту від видачі акцій у Японії – вимоги про заборону та позови про визнання недійсності – значно відрізняються за своїми цілями, вимогами та основними ціннісними судженнями. Розуміння цих відмінностей є життєво важливим для акціонерів, щоб вибрати найбільш відповідний правовий засіб залежно від їхньої ситуації.

Вимога про заборону є профілактичним заходом, спрямованим на запобігання можливим шкодам від незаконних дій. Натомість, позов про визнання недійсності має на меті скасування вже наявних правових наслідків, що є заходом, який застосовується після виникнення таких наслідків. Ця часова різниця визначає характер обох систем. Оскільки вимога про заборону застосовується до настання правових наслідків, інтереси третіх сторін ще не стали надто складними, і суд може відносно гнучко вирішувати питання з точки зору захисту інтересів акціонерів. Таким чином, підставою для заборони можуть бути не тільки процедурні недоліки, але й суттєві причини, такі як неприпустимість цілей згідно з основною метою правила.

З іншого боку, позов про визнання недійсності подається після настання правових наслідків, тому суд не може не враховувати необхідність захисту безпеки угод. Можливо, багато зацікавлених сторін вже діяли на основі припущення про дійсність видачі акцій, і скасування цього може призвести до соціально-економічного хаосу. Тому недійсність визнається лише у випадках, коли була втрачена можливість подати вимогу про заборону або коли було порушено статут компанії, що стосується основ організації, тобто коли процедурні недоліки є надзвичайно серйозними. Суттєві причини, такі як неприпустимість цілей, зазвичай не є підставою для визнання недійсності. Ця відмінність показує, як японське корпоративне право прагне досягти витонченого балансу між захистом інтересів окремих акціонерів та правовою стабільністю суспільства в цілому.

Нижче наведена таблиця, яка підсумовує основні відмінності між цими двома системами.

Підсумок

У цій статті ми розглянули два основних правових засоби, які акціонери можуть використовувати для оскарження дійсності системи видачі акцій за японським корпоративним правом, а саме “вимогу про заборону” та “позов про визнання недійсним”, з використанням численних судових прецедентів. Вимога про заборону є профілактичним засобом, що запобігає виконанню видачі акцій до початку її дії, і суди оцінюють її законність, а також сутність цілей за допомогою основного правила цілей. З іншого боку, позов про визнання недійсним є засобом, що застосовується після настання дії, і з огляду на правову стабільність, його причини строго обмежені дуже серйозними процедурними вадами, такими як непокора судовому рішенню або позбавлення акціонерів можливості здійснювати свої права.

Для належного використання цих правових засобів необхідне не лише знання статей корпоративного права, що стосуються нової системи видачі акцій, але й глибоке розуміння довготривалої судової практики, пов’язаної з випуском нових акцій, зокрема судових рамок прийняття рішень у боротьбі за контроль над компанією, а також балансування між захистом акціонерів та безпекою угод. Важливо точно визначити, чи використовується видача акцій з неправомірними цілями, чи існують неприпустимі процедурні вади, і вжити найбільш відповідних правових заходів у відповідний час для захисту прав акціонерів.

Юридична фірма “Моноліт” є висококваліфікованою у сфері японського корпоративного права, M&A та корпоративних судових позовів, маючи багатий досвід та спеціалізовані знання. У нашій фірмі є адвокати, які мають значний досвід у вирішенні складних корпоративних правових питань, включаючи вимоги про заборону видачі акцій та позови про визнання недійсним, про які йшлося у цій статті. Крім глибоких знань японського права, у нас також працюють адвокати з іноземними юридичними кваліфікаціями, які володіють англійською мовою на бізнес-рівні. Це дозволяє нам надавати точну та стратегічну правову підтримку, глибоко розуміючи мовні та культурні особливості наших клієнтів у контексті міжнародного бізнесу. Якщо у вас виникають проблеми, пов’язані з M&A або корпоративним правом у Японії, будь ласка, звертайтеся до нашої фірми за консультацією.