Спільне володіння правами та ідентифікація авторів у японському авторському праві

Японська індустрія контенту, включаючи кіно, анімацію, музику та літературу, отримує високу оцінку на світовому рівні у різноманітних сферах. Для компаній, які входять у цей бурхливий ринок та розгортають свою діяльність, глибоке розуміння японського законодавства про авторське право є невід’ємним. Хоча основні принципи авторського права мають багато міжнародних спільних рис, у законодавстві Японії існують унікальні положення, які безпосередньо впливають на результати та управління ризиками бізнесу, особливо у спільних творчих зусиллях та великих проектах, таких як фільми. Нерозуміння цих положень може призвести до невизначеності у правовідносинах, непередбачених конфліктів та втрати бізнес-можливостей.

У цій статті ми фахово розглянемо дві особливо складні теми японського законодавства про авторське право, які вимагають практичного судження. Перша тема стосується “спільного авторського права”, яке виникає, коли кілька творців спільно створюють один твір. Тут ми детально розглянемо суворі правила щодо належності прав, їх відчуження та здійснення, а також винятки з цих правил. Друга тема стосується ідентифікації “власника авторського права”, зокрема, особливої правової рамки, що застосовується до авторських прав на кінофільми. Це положення, яке відображає економічну реальність кіноіндустрії, дає відповідь на фундаментальне питання про те, хто володіє економічними правами, яка відрізняється від загальних принципів. Крім того, ми роз’яснимо, на який період ці права захищені, тобто термін охорони авторського права. Метою цієї статті є допомога керівникам та юристам компаній, що працюють у японській креативній індустрії, у прийнятті обґрунтованих рішень.

Права на спільне авторство в Японії: приписування та здійснення прав у спільній творчості

Не рідкісний випадок, коли кілька осіб співпрацюють для створення одного твору. У таких випадках виникає “право спільного авторства”, для регулювання якого застосовуються спеціальні правила згідно з японським законодавством про авторське право.

Визначення «спільного твору» за японським законодавством

Перш за все, важливо зрозуміти визначення «спільного твору», яке є типовим прикладом виникнення спільного авторського права. Згідно з пунктом 12 статті 2 розділу 1 Японського закону про авторське право, спільний твір визначається як «твір, створений спільно двома або більше особами, чиї внески не можуть бути розділені для окремого використання». Це визначення містить дві вимоги. По-перше, твір має бути створений спільно двома або більше особами, які беруть участь у творчому процесі. Просте надання ідеї, редактування або допоміжні роботи не розглядаються як співавторство. По-друге, творчий внесок кожної особи не може бути розділений. Наприклад, коли кілька осіб спільно пишуть музику та слова до пісні, і не можна чітко визначити, хто відповідає за яку частину, це є типовим прикладом. Натомість, якщо внески, такі як текст роману та ілюстрації, можуть бути використані окремо, такий твір називається «з’єднаним твором» і відрізняється від спільного твору. У випадку з’єднаного твору, як правило, кожен автор має право окремо здійснювати права на свою творчу частину.

Принцип узгодження дій усіма співвласниками при здійсненні прав

У випадках, коли авторське право належить кільком особам, як у разі спільних творів, застосовується дуже важливий принцип. Згідно з пунктом 2 статті 65 Японського закону про авторське право (Copyright Law of Japan), “спільне авторське право не може бути здійснене без узгодження всіх співвласників”. Тут “здійснення прав” означає не лише надання дозволу третім особам на використання твору, але й самостійне використання твору одним із співвласників. Це означає, що, як правило, один із співвласників не може самостійно опублікувати твір, розмістити його на вебсайті або надати ліцензію іншій компанії. Це суворе правило має на меті захистити інтереси всіх співвласників та запобігти ситуаціям, коли дії одного співвласника можуть принести шкоду іншим.

Заборона несправедливої відмови у досягненні згоди

Проте, якщо застосовувати принцип згоди всіх сторін занадто строго, існує ризик потрапляння у «глухий кут», коли через некооперативність одного зі співвласників твір стає повністю недоступним для використання. Щоб уникнути такої ситуації, японське законодавство про авторське право передбачає важливе виняткове положення. Згідно з абзацом 3 статті 65 Японського закону про авторське право, кожен із співвласників не може перешкоджати досягненню згоди «без наявності справедливої причини».

Те, що конкретно вважається «справедливою причиною», законом не визначено, і кожен окремий випадок розглядається судом. В історії судових рішень є приклади, коли відмова одного зі співвласників у згоді визнавалася справедливою, наприклад, коли один із співвласників проводив переговори про ліцензування без належного обговорення з іншими співвласниками (рішення Осакського окружного суду від 27 серпня 1992 року у справі «Тихе полум’я»). Це положення призначене не для запобігання будь-якій опозиції, а для захисту від несправедливого перешкоджання використанню твору без раціональних підстав. Якщо один із співвласників продовжує відмовляти у згоді без справедливої причини, інші співвласники можуть подати позов до суду, щоб отримати рішення, яке замінить волевиявлення відмовляючої сторони.

Відчуження частки власності та протидія порушенню прав під японським законодавством

У випадку передачі частки спільного авторського права третій особі або встановлення заставного права, як і при здійсненні прав, необхідна згода всіх співвласників згідно з 65-ю статтею першого пункту Японського закону про авторське право. Так само, відмова у згоді без «поважної причини» не допускається.

З іншого боку, коли йдеться про правові заходи проти порушення авторських прав третіми особами, правила відрізняються. Відповідно до 117-ї статті Японського закону про авторське право, кожен із співвласників може самостійно вимагати припинення порушення. Враховуючи необхідність швидкого припинення порушень, для цього не потрібна згода всіх співвласників. Однак, при вимозі компенсації збитків, кожен співвласник може зазвичай вимагати лише суму, пропорційну до його частки власності.

Таким чином, японська система права на спільне авторське право захищає права кожного співвласника, вимагаючи згоди всіх як основного принципу, але також встановлює винятки з «поважних причин», щоб запобігти заморожуванню авторських творів та забезпечити баланс між інтересами правовласників та плавним використанням творів. Для компаній, які просувають спільні проекти розробки та інші, дуже важливо заздалегідь укласти детальні угоди між співвласниками щодо способів використання творів та процесу прийняття рішень, щоб уникнути майбутніх конфліктів.

Визначення автора: Особливості правової рамки, що стосується авторських прав на кінофільми в Японії

Основним принципом закону про авторські права є те, що “автор” твору, який його створив, первинно набуває “авторські права”, які є його економічними правами. Однак, японське законодавство про авторські права встановлює значне виняток для авторських прав на кінофільми.

Особливі положення про авторські права на фільми в Японії

Стаття 29, пункт 1 Японського закону про авторські права визначає приписи щодо належності авторських прав на фільми наступним чином: “Коли автор фільму обіцяє взяти участь у створенні фільму для кіновиробника, авторські права на фільм належать кіновиробнику”. Тут термін “кіновиробник”, згідно з пунктом 10 підпункту 1 статті 2 Японського закону про авторські права, відноситься до особи, яка має ініціативу та відповідальність за створення фільму, і зазвичай це означає продюсерські компанії або студії, які займаються залученням фінансування та управлінням усім процесом виробництва.

Юридичне значення цього положення полягає не просто в передачі прав, а в правилі “первинної належності”. Це означає, що автор, наприклад режисер, не отримує авторські права у момент створення, які потім передаються кіновиробнику, а закон визначає, що авторські права від самого початку безпосередньо належать кіновиробнику. Таке унікальне положення має під собою економічну реальність, що створення фільмів вимагає значних інвестицій та залучення великої кількості персоналу, що є частиною масштабного проекту. Централізація прав у руках кіновиробника сприяє зручному використанню творів, таких як дистрибуція та надання ліцензій, та захищає та стимулює інвестиції в кіноіндустрію, що є законодавчою метою цього положення.

Хто є «автором» фільму за японським законодавством

Отже, якщо авторські права на фільм належать його виробникам, хто ж стає «автором» цього фільму? Стаття 16 японського Закону про авторське право визначає автора фільму як особу, яка «відповідає за продюсування, режисуру, керівництво зйомками, художнє оформлення тощо та творчо сприяє формуванню загальної структури фільму як твору». Зазвичай це роль, яку виконує режисер фільму.

Важливо зазначити, що автор оригінального роману, на основі якого створено фільм, сценарист, композитор музики та інші, хоча й є авторами власних творів, таких як роман, сценарій, музика, не вважаються авторами самого «фільмового твору». Вони не сприяли формуванню фільму в цілому, а лише надали елементи, які стали частиною фільму.

Місцезнаходження авторських особистісних прав

Стаття 29 Японського закону про авторське право визначає, що майнові права, такі як право на відтворення та право на розповсюдження, тобто “авторські права”, належать виробнику фільму. Однак “авторські особистісні права”, які є виключно особистими правами автора, не входять до цієї норми. До авторських особистісних прав належать право вирішувати, чи опублікувати твір (право на публікацію), право на вказівку імені автора (право на зазначення імені) та право на незмінність змісту або назви твору без згоди автора (право на збереження ідентичності). Ці особистісні права залишаються у “автора”, такого як режисер, навіть якщо авторські права належать виробнику фільму. Таким чином, виробник фільму повинен враховувати право на збереження ідентичності, яке має режисер, наприклад, при зміні фільму.

Нижче наведена таблиця, яка підсумовує відносини прав між автором та виробником фільму.

Виняткові положення та практичні аспекти авторського права на фільми в Японії

Правило про приписування авторських прав кінематографістам, встановлене статтею 29, пункт 1 Японського закону про авторське право, є потужним, однак існують важливі винятки. Підприємцям необхідно точно визначити, до яких положень застосовується фільм, з яким вони працюють.

Виняток 1: Службові твори

Перший випадок, коли положення статті 29 не застосовується, це коли фільм відповідає критеріям “службового твору”. Стаття 15 Японського закону про авторське право встановлює, що твори, створені особою в ході виконання її обов’язків за ініціативою юридичної особи та опубліковані від імені цієї юридичної особи, вважаються авторством цієї юридичної особи, якщо інше не передбачено договором. Це стосується, наприклад, випадків, коли кінокомпанія доручає режисеру, який є її співробітником, створити фільм. У такому випадку, на відміну від статті 29, юридична особа стає не просто “власником авторських прав”, але й самим “автором”. В результаті, обидва права – економічні права авторського права та особистісні права автора, які зазвичай належать режисеру, переходять до юридичної особи.

Виняток 2: Фільми для мовлення

Другий виняток стосується положень про фільми, створені мовниками спеціально для мовлення. Пункт 2 статті 29 Японського закону про авторське право встановлює, що для фільмів, створених виключно для мовлення, певні права авторського права належать мовникам. Конкретно, це право на мовлення твору, право на кабельне мовлення та право на розповсюдження копій для інших мовників. Інші права, такі як право на показ у кінотеатрах або продаж у вигляді DVD, залишаються за автором, таким як режисер. Однак, можливо укласти договір, який передбачає інше розподілення прав. Це положення обмежує обсяг прав з урахуванням конкретної мети використання – мовлення, відображаючи бізнес-модель, відмінну від моделі кінотеатрального показу.

Практичні проблеми з точки зору судової практики

Навіть існуючи ці положення, визначення правовідносин, особливо для старих фільмів, не є простим завданням. Рішення Вищого суду з інтелектуальної власності від 17 червня 2010 року (номер справи: Хейсей 21 (не) 10050) є важливим прикладом складності цієї проблеми. У цій справі обговорювалася приналежність авторських прав на фільм, створений під старим законом про авторське право. Суд визнав, що режисер фільму є одним з авторів, але водночас вирішив, що права були неявно передані кінокомпанії, і задовольнив її вимогу про заборону порушення авторських прав. Однак, суд також відхилив вимогу про відшкодування збитків, оскільки існували розбіжності в теоріях щодо тлумачення авторів фільмів під старим законом, і правовідносини були невизначеними, що дозволило відповідачу, який продавав DVD, вірити, що авторські права були втрачені. Це рішення підкреслює, що навіть при наявності законодавчих положень, тлумачення, яке ще не встановлено, може призвести до розбіжностей у поглядах на приналежність прав. Особливо при роботі з історичними контент-активами необхідно ретельно проводити перевірку правовідносин.

Таким чином, Японський закон про авторське право встановлює ієрархічні правила щодо приписування прав залежно від умов виробництва фільму та його мети використання. Він передбачає три різні сценарії: кінотеатральні фільми, службові твори, створені всередині компанії, та фільми для мовлення, надаючи оптимізовані правові рамки для кожного з них. Тому при веденні переговорів щодо контрактів на права на фільми або при здійсненні M&A, першим кроком аналізу завжди є визначення, до якої категорії належить об’єкт авторського права.

Термін охорони авторського права: часові межі існування прав

Авторське право не є вічним правом і має законодавчо визначений період захисту в Японії. Після закінчення цього періоду твори стають «публічним надбанням» і, як правило, ними може вільно користуватися будь-хто.

Основний принцип терміну охорони

Загальний принцип терміну охорони за японським законодавством про авторське право визначений у статті 51 пункт 2 і становить «70 років після смерті автора». Цей період був продовжений з 50 до 70 років відповідно до законодавчих змін, які набрали чинності 30 грудня 2018 року. Однак, права на твори, термін охорони яких вже закінчився на момент набуття чинності цих змін, не відновлюються.

Винятки з основного принципу

До принципу «70 років після смерті» існує кілька важливих винятків, що залежать від типу твору:

• Спільні твори: у випадку творів, створених кількома авторами, термін охорони розраховується як 70 років після смерті останнього померлого автора (стаття 51 пункт 2 японського закону про авторське право).
• Твори без імені або під псевдонімом: для творів, автор яких невідомий або опублікованих під псевдонімом, термін охорони становить 70 років після публікації. Однак, якщо до закінчення цього терміну стає відомим справжнє ім’я автора, то застосовується основний принцип – 70 років після смерті автора (стаття 52 японського закону про авторське право).
• Твори, опубліковані на ім’я організації: для творів, опублікованих на ім’я юридичної особи (наприклад, службові твори), термін охорони становить 70 років після публікації (стаття 53 японського закону про авторське право).
• Кінематографічні твори: для кінематографічних творів також застосовується термін охорони 70 років після публікації, як і для творів, опублікованих на ім’я організації (стаття 54 японського закону про авторське право).

При розрахунку терміну охорони відповідно до статті 57 японського закону про авторське право, враховується, що рік після смерті автора або публікації твору починається з 1 січня наступного року. Наприклад, якщо автор помер протягом 2020 року, розрахунок терміну охорони починається з 1 січня 2021 року і закінчується 31 грудня 2090 року.

Нижче наведена таблиця, яка підсумовує основні терміни охорони за японським законодавством про авторське право.

Таким чином, важливою є різниця в точці відліку терміну охорони: для індивідуальних творів це «смерть автора», тоді як для творів, опублікованих на ім’я юридичних осіб або кінематографічних творів, правовласниками яких часто є юридичні особи, це «публікація» – об’єктивний факт. Оскільки юридичні особи не мають поняття смерті, як природні особи, встановлення точки відліку в момент публікації забезпечує ясність і передбачуваність терміну існування прав. Це можна вважати раціональним проектуванням для забезпечення стабільності управління та обігу авторських прав як інтелектуальної власності. Тому, коли компанії управляють своїм портфелем інтелектуальної власності, важливо точно аналізувати характер кожного активу та індивідуально визначати, які правила терміну охорони застосовуються.

Підсумок

Як було пояснено у цій статті, Закон про авторське право в Японії має особливі положення, особливо коли йдеться про творчу діяльність з участю декількох суб’єктів, які є характерними навіть на міжнародному рівні. Суворий принцип “згоди всіх учасників” для здійснення прав на спільні твори та особлива правова рамка, яка в принципі передбачає належність авторських прав на фільми їхньому виробнику, є прикладами цього. Ці положення мають на меті збалансувати захист прав творців та розвиток індустрії, але через їх складність вимагають обережного підходу. Розуміння цих правил є не лише важливим для уникнення юридичних ризиків, але й стратегічно необхідним для максимізації бізнес-вартості на ринку контенту в Японії.

Юридична фірма “Моноліт” має багатий практичний досвід у вирішенні складних питань авторського права, які були розглянуті у цій статті, для численних клієнтів як в Японії, так і за її межами. Ми надавали широкий спектр юридичних послуг, включаючи розробку договорів про спільне виробництво, проведення інтелектуального аудиту в рамках M&A медіа-пов’язаних компаній, вирішення спорів, пов’язаних з порушенням авторських прав, та інше. У нашій фірмі працюють фахівці, які мають кваліфікацію іноземних адвокатів та володіють англійською мовою, поєднуючи глибокі спеціалізовані знання японського законодавства з розумінням міжнародних бізнес-практик. Використовуючи цю унікальну перевагу, ми можемо надати нашим клієнтам чітку та ефективну юридичну підтримку. Якщо у вас є питання щодо закону про авторське право в Японії, будь ласка, звертайтеся до нашої фірми.