Система стокових опціонів в Японії та податково-кваліфіковані стокові опціони

У сучасному корпоративному управлінні, особливо для компаній, які прагнуть до зростання, залучення, утримання та підвищення мотивації талановитих працівників є ключем до успіху бізнесу. Одним із потужних інструментів стимулювання, що сприяє досягненню цієї мети, є акціонерні опціони. В Японії, особливо серед стартапів, впровадження системи акціонерних опціонів набирає обертів, щоб забезпечити привабливу винагороду для персоналу, мінімізуючи фінансове навантаження.

Система акціонерних опціонів в Японії поділяється на два основні типи залежно від податкового оброблення: “податково-кваліфіковані акціонерні опціони” та “некваліфіковані акціонерні опціони”. Ці вибори мають значний вплив на податкове навантаження як для компаній, що надають опціони, так і для осіб, які їх отримують, тому розробка таких систем вимагає глибокого розуміння японської правової системи.

Однак, система акціонерних опціонів в Японії визначається складними вимогами, які охоплюють кілька законодавчих актів, таких як Японський закон про компанії та Японський закон про спеціальні податкові заходи, і тому її інтерпретація та застосування вимагають спеціалізованих знань. Крім того, через останні податкові реформи деякі вимоги були переглянуті, що зробило систему більш доступною, особливо для стартапів. Зокрема, можна відзначити підвищення річного ліміту вартості вправлення прав, розширення варіантів зберігання та управління акціями, а також розширення кола осіб, яким можуть бути надані опціони, включаючи висококваліфікованих фахівців, які не є співробітниками компанії. Ці зміни відображають політичні наміри японського уряду активно працювати над зміцненням міжнародної конкурентоспроможності стартап-екосистеми та залученням та утриманням висококваліфікованих кадрів. Це може сприяти підвищенню привабливості японського ринку та прискоренню інвестицій та потоку талантів з-за кордону.

У цій статті ми детально розглянемо японські акціонерні опціони, зокрема податково-кваліфіковані акціонерні опціони, зосередившись на методах їхнього проектування, основних вимогах та податкових пільгах, які вони надають.

Що таке акціонерні опціони? Їх мета та правова основа в Японії

Визначення стокових опціонів та їх роль як інструменту мотивації

Стоковий опціон – це право, яке дозволяє отримати акції компанії шляхом їх використання. У Японії це право визначено як “право на нові акції” (新株予約権) у статті 2, пункт 21 Японського закону про компанії. Згідно з японським законодавством, акціонерні товариства та спеціальні товариства з обмеженою відповідальністю можуть випускати такі права на нові акції.

Основною метою впровадження системи стокових опціонів компаніями є підвищення мотивації зацікавлених сторін, таких як керівники та співробітники, для сприяння розвитку компанії. Ця система не просто замінює грошову винагороду, але й виступає ключовим елементом стратегії управління персоналом у контексті стратегії зростання компанії. Зокрема, очікується наступні переваги:

По-перше, компанія може надати інцентивну винагороду без фінансових витрат. Це є значною перевагою, особливо для стартапів та венчурних компаній, які не мають достатньо коштів. Для компаній на ранніх етапах, які мають обмежені фінансові ресурси, стокові опціони можуть слугувати стратегічним інструментом, що дозволяє зосередити кошти на дослідженнях та розробках, розширенні ринку та інших ключових сферах бізнесу, одночасно забезпечуючи залучення та утримання талановитих працівників.

По-друге, вартість стокових опціонів безпосередньо пов’язана зі зростанням ціни акцій компанії. Таким чином, особи, які отримали стокові опціони, мають сильний стимул максимізувати власну вигоду, сприяючи збільшенню вартості компанії. Ця безпосередня залежність вигоди від успіху компанії створює структуру, яка змушує співробітників зобов’язатися до довгострокового зростання вартості підприємства, що, в свою чергу, може сприяти підвищенню продуктивності та інноваційності всієї компанії. Співробітники починають виступати не просто як робоча сила, а як співвласники бізнесу, що є потужним інструментом для формування їхньої свідомості.

По-третє, для компаній, від яких очікується зростання, стокові опціони можуть стати привабливим засобом для залучення та утримання висококваліфікованих працівників, що може бути складно зробити лише за допомогою звичайної заробітної плати. Для ефективного використання стокових опціонів як інцентивної системи необхідно не лише провести процедуру, але й ретельно спроектувати її з урахуванням поставлених цілей.

Види стокових опціонів: податково кваліфіковані та некваліфіковані

Стокові опціони в Японії (Japan) зазвичай поділяються на два основних типи залежно від податкового оброблення: “безоплатні стокові опціони”, які в свою чергу поділяються на “податково кваліфіковані стокові опціони” та “податково некваліфіковані стокові опціони”. Ця класифікація має значний вплив на податкове навантаження отримувача, тому є надзвичайно важливим фактором при проектуванні системи винагород.

• Податково кваліфіковані стокові опціони: це ті, що відповідають строгим вимогам, встановленим у Законі Японії про спеціальні податкові заходи, що дозволяє відкласти оподаткування до моменту продажу акцій, коли воно відбувається як податок на капітальні здобутки. Ця система має на меті зменшити податкове навантаження на отримувачів та підвищити стимулюючий ефект. Однією з вимог для податково кваліфікованих стокових опціонів є те, що вони видаються без внесення грошових коштів, що показує, що японські податкові пільги зосереджені на чистому стимулюванні, яке працівники отримують без будь-якої оплати. Це відображає політичний намір заохочувати компанії надавати винагороду своїм працівникам без фінансового навантаження на них.
• Податково некваліфіковані стокові опціони: це опціони, які не відповідають вимогам для податкової кваліфікації. У такому випадку оподаткування відбувається у два етапи: у момент здійснення права та при продажу акцій. Конкретно, у момент здійснення права різниця між ринковою вартістю акцій та ціною здійснення права оподатковується як дохід від заробітної плати, а при продажу акцій різниця між продажною ціною та ринковою вартістю акцій у момент здійснення права оподатковується як капітальний прибуток. Податково некваліфіковані стокові опціони, як правило, мають вищу податкову ставку порівняно з кваліфікованими, і особливо дохід від заробітної плати може підлягати прогресивному оподаткуванню до 55%, що суттєво впливає на реальну суму, яку отримує працівник. Також може виникнути проблема, відома як “оподаткування без отримання готівки”, коли оподатковуються акції, за які не було отримано готівку, що може стати значним тягарем для отримувача.

Оскільки ці два типи стокових опціонів мають значні відмінності у часі оподаткування та податкових ставках, компаніям необхідно обирати їх обережно, виходячи зі своїх цілей та ситуації отримувачів. Виконання вимог податкової кваліфікації дозволяє компаніям пропонувати більш привабливі пакети винагород, що дає їм перевагу у залученні талановитих працівників.

Вимоги до японських податково-кваліфікованих стокових опціонів та податкові пільги

Японські податково-кваліфіковані стокові опціони дозволяють відкласти оподаткування заробітної плати на різницю між ринковою вартістю акцій на момент здійснення права та ціною здійснення права до моменту продажу акцій, коли різниця між ціною продажу та ціною здійснення права оподатковується як дохід від передачі майна. Для отримання цієї податкової пільги необхідно виконати всі суворі вимоги, встановлені в статті 29-2 Закону про спеціальні податкові заходи та в статті 19-3 Положення про виконання Закону про спеціальні податкові заходи. Суть податкової кваліфікації полягає не в звільненні від податків, а в відтермінуванні моменту оподаткування до часу продажу акцій. Це дозволяє одержувачам платити податки у момент фактичного отримання грошей, що значно покращує грошовий потік.  

Вимоги до змісту випуску

Основні вимоги до податково-кваліфікованих стокових опціонів в Японії (Japan) є різноманітними, але тут ми розглянемо особливо важливі пункти.

1. Принцип безоплатного випуску: нові права на акції мають бути випущені без внесення грошових коштів (включаючи надання активів, що не є грошима). Цей принцип підкреслює, що стокові опціони є не «винагородою», а «стимулом» для працівників. Він становить основу системи, яка дозволяє компаніям підвищувати мотивацію персоналу без виплати готівки, надаючи працівникам можливість брати участь у зростанні компанії без прямого фінансового навантаження.
2. Термін здійснення прав: права на нові акції можуть бути здійснені протягом періоду від двох років після дати прийняття рішення про надання до десяти років після цієї дати. Однак, згідно з податковими реформами в Японії (Reiwa 5 (2023)), для приватних компаній, які були засновані менше ніж п’ять років тому, термін здійснення прав на стокові опціони може бути продовжений до п’ятнадцяти років після дати прийняття рішення про надання. Це продовження враховує тенденцію до подовження циклів зростання стартапів і має на меті забезпечити довгострокові стимули. Це показує, що японська податкова система розвивається у напрямку підтримки довгострокової утримання персоналу та підвищення вартості компаній, дозволяючи гнучке проектування стимулів, що відповідають стадії зростання компанії. «Дата прийняття рішення про надання» була предметом різних трактувань, але зараз, згідно з Q&A від Національного податкового агентства Японії (оновлено у листопаді Reiwa 6 (2024)), вона визначається як «пізніша дата» між днем рішення про залучення та днем рішення про розподіл (або днем затвердження договору про підписку на загальну кількість акцій). Це уточнення сприяє ефективності системного проектування, усуваючи ризик помилок у визначенні початку терміну здійснення прав та полегшуючи дотримання податкових кваліфікаційних вимог.
3. Ціна здійснення прав: ціна за акцію при здійсненні прав на нові акції має бути не нижчою за ринкову вартість акцій на момент укладення договору про надання. Ця вимога має на меті запобігти створенню економічної вигоди у вигляді «ін-зе-мані» на момент надання. Таким чином, стокові опціони чітко позиціонуються як стимул, що винагороджує створення вартості за рахунок зростання компанії, а не як спекулятивний прибуток. У випадку приватних компаній, оцінка ринкової вартості акцій є складною, і необхідно вибрати відповідний метод оцінки (наприклад, метод чистих активів), використовуючи «Основні вказівки з оцінки майна», опубліковані Національним податковим агентством Японії, або «Практичні рекомендації з оцінки акцій некотируемих компаній», опубліковані Асоціацією податкових консультантів Японії. Крім того, згідно з корпоративним законодавством Японії, якщо нові права на акції випускаються за вигідною ціною (включаючи безоплатно) для третіх сторін, що не є акціонерами, існує ризик розмивання вартості акцій існуючих акціонерів, тому такий випуск вважається «вигідним» і, як правило, вимагає спеціального рішення загальних зборів акціонерів. Оскільки податково-кваліфіковані стокові опціони випускаються безоплатно, вони підпадають під цю категорію «вигідного випуску», і спеціальне рішення загальних зборів акціонерів є обов’язковим. Встановлення ціни здійснення прав вимагає не тільки врахування податкових вимог Японії, але й концепції «вигідного випуску» в корпоративному законодавстві Японії, розмивання інтересів існуючих акціонерів, а також ризику майбутніх конфліктів між акціонерами, тому вимагається стратегічне рішення, що виходить за рамки простого визначення чисел.
4. Обмеження на передачу: нові права на акції не повинні передаватися, що є однією з вимог. Це правило забезпечує, що стокові опціони функціонують як стимул для конкретних осіб і запобігає їх розповсюдженню серед необмеженого кола осіб. Обмеження на передачу гарантує, що стокові опціони винагороджують особистий внесок отримувача і запобігають спекулятивному використанню стимулів, які відхиляються від їх первісного призначення. Контраст з податково некваліфікованими стоковими опціонами, які можуть передаватися, вказує на важливий політичний вибір в системі стокових опціонів Японії, де гнучкість прав отримувача обмежується в обмін на податкові пільги. Компаніям необхідно враховувати, як наявність або відсутність цієї гнучкості впливає на потреби та очікування цільових отримувачів при проектуванні системи.

Вимоги до здійснення прав

1. Річний ліміт суми вправлення прав: загальна річна сума вправлення прав на придбання нових акцій має не перевищувати певної суми. Раніше цей ліміт становив 12 мільйонів єн, але згідно з податковими реформами в Японії (Reiwa 6 (2024) року), цей ліміт було значно збільшено для підвищення здатності стартапів залучати таланти.
   • Для акціонерних товариств, заснованих менше ніж 5 років тому: річний ліміт 24 мільйони єн
   • Для акціонерних товариств, заснованих більше ніж 5, але менше ніж 20 років тому, які не котируються на біржі або котируються менше ніж 5 років: річний ліміт 36 мільйонів єн. Ця реформа усуває перешкоди, які існували в попередній системі, особливо в планах інцентивів, що передбачають швидке збагачення, таких як IPO, і покращує японську систему сток-опціонів, роблячи її більш ефективною та відповідною до реальності. Зокрема, це дозволяє стартапам, від яких очікується високий ріст, надавати більш значні інцентиви, що сприяє залученню висококваліфікованих фахівців. Збільшення цього ліміту є важливою політичною підтримкою для підвищення конкурентоспроможності японських стартапів на глобальному ринку талантів і створення умов, що не поступаються іноземним конкурентам.
2. Зберігання та управління акціями: акції, отримані в результаті вправлення прав, повинні зберігатися та управлятися належним чином одним із наступних способів:
   • Згідно з домовленістю про зберігання акцій, попередньо укладеною між емітентом та цінними паперами або іншими установами, акції повинні зберігатися у визначений спосіб.
   • Як новий вимога, встановлений податковими реформами в Японії (Reiwa 6 (2024) року), акції, отримані в результаті вправлення прав, повинні бути акціями з обмеженням на передачу, і емітент повинен управляти ними належним чином. Ця реформа покращує зручність системи, враховуючи, що попереднє зобов’язання зберігати акції у цінних паперів могло створювати витрати та тягар, особливо обмежуючи можливості M&A для стартапів, і дозволяє емітентам самостійно управляти акціями. Введення схеми управління акціями емітентом значно знижує витрати та навантаження на управління сток-опціонами для не котируються стартапів, роблячи податково кваліфіковані системи більш доступними для більшої кількості компаній. Цей варіант також може забезпечити гнучкість у здобутті згоди акціонерів та управлінні інформацією під час майбутніх M&A (особливо при повному поглинанні дочірніх компаній), що може сприяти спрощенню процесу M&A.

Вимоги до осіб, які мають право на отримання

Особи, які мають право на отримання прав на нові акції (сток-опціони), обмежені до директорів, працівників або певних «зовнішніх висококваліфікованих фахівців» японської акціонерної компанії [згідно з пунктом 2 параграфа 1 статті 29-2 Спеціальних податкових заходів Японії]. Особам, які на день прийняття рішення про надання є великими акціонерами зазначеної акціонерної компанії або їхніми особливими пов’язаними особами, право на отримання не надається.

У податковій реформі Японії за 6-й рік ери Рейва (2024) було розширено коло осіб, які підпадають під оподаткування сток-опціонів, включаючи не тільки внутрішніх директорів та працівників, але й зовнішніх фахівців з високим рівнем знань або навичок. Також було розширено коло визнаних підприємств та зовнішніх висококваліфікованих фахівців. Це розширення кола осіб, які мають право на отримання, дозволяє компаніям залучати різноманітних фахівців, таких як зовнішні експерти чи консультанти, не обмежуючись лише постійними працівниками, та стимулювати їх довгостроковими інцентивами, що сприяє більш гнучкому управлінню організацією та використанню спеціалізованих знань. Особливо для стартапів, які на ранніх етапах заснування не можуть вмістити всіх спеціалістів внутрішньо, розширення кола осіб, які мають право на отримання, є важливою правовою підтримкою для залучення різноманітних спеціалізованих знань ззовні та прискорення зростання бізнесу, що може підвищити загальну здатність Японії до інновацій.

Особливості та податкові аспекти нестандартних акціонерних опціонів в Японії

Нестандартні акціонерні опціони в Японії застосовуються, коли не виконуються суворі вимоги стандартних опціонів. Хоча вони мають менші податкові переваги порівняно зі стандартними опціонами, вони пропонують більшу гнучкість у своєму дизайні.

Гнучкість нестандартних акціонерних опціонів

Основною перевагою нестандартних акціонерних опціонів є відсутність суворих вимог, які накладаються на стандартні опціони. Це дозволяє компаніям розробляти більш вільні схеми. Зокрема, можна виділити наступні переваги:

• Відсутність обмежень на період здійснення прав: на відміну від стандартних опціонів, не існує суворих обмежень на період, протягом якого можна здійснити права. Компанії можуть гнучко встановлювати періоди здійснення прав, відповідно до своїх бізнес-планів та стратегій управління персоналом.
• Можливість передачі іншим особам: як правило, нестандартні акціонерні опціони можна передавати іншим особам. Це дає одержувачам більше варіантів вибору, таких як продаж опціонів або передача їх родичам чи подружжю. Можливість передачі може бути привабливою для одержувачів, які вважають за краще ліквідність та контроль над своїми правами.
• Відсутність обмежень на суму здійснення прав: на відміну від стандартних опціонів, не існує річного ліміту на суму здійснення прав. Це дозволяє одержувачам здійснювати права на великі суми одразу, що може призвести до отримання значно більшого прибутку, особливо в компаніях, де очікується значне зростання ціни акцій у майбутньому.

Ця гнучкість показує, що нестандартні акціонерні опціони можуть бути відповідним вибором у певних сценаріях стимулювання, або коли одержувачі віддають перевагу ліквідності та контролю над податковими перевагами.

Податкові аспекти та важливі моменти

Податкові аспекти нестандартних акціонерних опціонів значно відрізняються від стандартних опціонів. Одержувачі оподатковуються у два етапи:

1. Оподаткування у момент здійснення прав: При здійсненні прав, різниця між ринковою вартістю акцій у момент здійснення та ціною здійснення оподатковується як заробітна плата або дохід від підприємницької діяльності. На це оподаткування застосовується прогресивна шкала, і податкова ставка може досягати 55%. Однією з найважливіших речей, на які слід звернути увагу, є так зване “оподаткування без отримання готівки”, коли податок нараховується незважаючи на відсутність готівкового доходу у момент здійснення прав. Одержувачам потрібно знайти додаткові кошти для сплати цього податку до продажу акцій та отримання готівки. Це може створити значне навантаження на грошовий потік одержувача, особливо при здійсненні прав на великі суми.
2. Оподаткування при продажу акцій: При продажу акцій, отриманих в результаті здійснення прав, різниця між продажною ціною акцій та їх ринковою вартістю у момент здійснення прав оподатковується як дохід від передачі майна. Ставка податку на такий дохід становить єдину ставку 20% (15% податок на доходи фізичних осіб та 5% податок на місцеві потреби).

Нестандартні акціонерні опціони мають недолік у вигляді подвійного оподаткування, особливо з високою ставкою у момент здійснення прав. Ця значна податкова навантаження може суттєво вплинути на реальний прибуток одержувача та знизити привабливість таких опціонів як стимул порівняно зі стандартними опціонами. Тому компаніям необхідно ретельно оцінювати баланс між гнучкістю нестандартних опціонів та податковим навантаженням, яке вони створюють, та повною мірою інформувати потенційних одержувачів про податкові аспекти.

Практичні аспекти проектування системи стокових опціонів в Японії

Для ефективної роботи системи стокових опціонів важливо не лише відповідати податковим та корпоративним вимогам Японії, але й враховувати різноманітні практичні аспекти при її проектуванні.

Впровадження вестингу та практика в Японії

Вестинг – це положення, яке визначає період та умови, за яких права на сток-опціони стають остаточними. Його метою є стимулювання довгострокової прихильності працівників та їхнього внеску в компанію шляхом дозволу на здійснення прав після певного періоду часу або досягнення конкретних умов.

Існує два основних типи вестингу:

• Кліф-вестинг: після надання прав, протягом певного періоду (наприклад, одного року) здійснення прав не дозволяється, і лише після закінчення цього періоду можливе здійснення прав.
• Поступовий вестинг: після надання прав, з кожним наступним періодом (наприклад, кожного року) збільшується частка акцій, на які можна здійснити права. Наприклад, якщо за 5 років дозволяється здійснити права на 100% акцій, то після першого року можна здійснити права на 20% акцій, після другого року – на 40%, і так далі, поступово збільшуючи частку.

У системі сток-опціонів в Японії зазвичай встановлюється податкова вимога, що права можна здійснити лише за умови, що особа є співробітником компанії на момент здійснення прав. Ця умова забезпечує інцентивний ефект, залежний від тривалості роботи співробітника, навіть без вестингових положень. Однак, явне встановлення вестингових положень дозволяє чітко визначити очікуваний період внеску одержувача та зміцнити мету інцентиву.

На практиці, при встановленні вестингу необхідно також враховувати потенційний вплив на майбутні M&A. Наприклад, у випадку M&A, що передбачає стовідсоткове підпорядкування дочірньої компанії, необхідна згода всіх акціонерів продавця. Якщо засновник-акціонер, який покинув компанію, володіє акціями завдяки вестингу, відсутність його згоди може призвести до зриву M&A. Щоб уникнути такого ризику, ефективним є встановлення в контракті між засновниками-акціонерами права на викуп акцій (кол-опціон) для залишаючихся засновників у випадку виходу засновника-акціонера, а також права вимагати передачі акцій на тих самих умовах, що й для залишаючихся акціонерів під час M&A (драг-алонг). Це дозволяє сток-опціонній системі бути не лише інструментом особистого інцентиву, але й відповідати майбутній капітальній політиці та стратегії M&A компанії.

Огляд процедури випуску стокових опціонів

При випуску стокових опціонів (нових акцій за правом попереднього резервування) в Японії необхідно пройти наступні ключові процедури відповідно до японського корпоративного законодавства. Ці процедури мають велике значення з точки зору корпоративного управління та захисту акціонерів.

1. Рішення загальних зборів акціонерів: Випуск стокових опціонів, як правило, має бути схвалений спеціальним рішенням загальних зборів акціонерів, оскільки він може розмивати вартість акцій існуючих акціонерів. У цьому рішенні детально визначаються умови випуску нових акцій за правом попереднього резервування, кількість, сума внеску або метод її розрахунку, дата розподілу, період здійснення та інше. Високі вимоги до схвалення на загальних зборах акціонерів відображають значний вплив випуску стокових опціонів на права існуючих акціонерів та вимагають високого рівня корпоративного управління та прозорості.
2. Визначення умов випуску: На основі рішення загальних зборів акціонерів визначаються конкретні умови випуску. Це включає кількість акцій, які будуть випущені за стоковими опціонами, вартість майна, яке вноситься при здійсненні, період здійснення, наявність обмежень на передачу, наявність умов придбання та інше.
3. Подання заявки на нові акції за правом попереднього резервування та їх розподіл: Після визначення умов випуску, особам, які бажають придбати стокові опціони, надсилається повідомлення з назвою компанії та умовами випуску, після чого приймаються заявки. Потім серед заявників визначаються особи, яким будуть розподілені стокові опціони, та повідомляється їх кількість. Однак, якщо укладено договір про передбачуване підписання загальної кількості нових акцій за правом попереднього резервування з передбачуваними підписантами, процедуру подання заявок та розподілу можна опустити.
4. Реєстрація випуску нових акцій за правом попереднього резервування: У разі випуску стокових опціонів необхідно подати заявку на реєстрацію випуску в юридичному бюро Японії (або місцевому юридичному бюро), розташованому за місцем знаходження головного офісу компанії. Термін подання документів на реєстрацію встановлено у два тижні з дати випуску стокових опціонів. Цей короткий термін підкреслює необхідність створення компанією високоорганізованого та ефективного юридичного та управлінського процесу, включаючи співпрацю з юридичними фахівцями, для забезпечення гладкого та швидкого виконання процедур.

Висновок

Система стокових опціонів у Японії (Japan) є надзвичайно ефективним інструментом для прискорення зростання компаній, залучення висококваліфікованих фахівців та стимулювання довгострокового збільшення вартості підприємств. Зокрема, податково-кваліфіковані стокові опціони надають значні податкові переваги, такі як відтермінування оподаткування на момент здійснення права, що максимізує стимули для одержувачів. Останні зміни в податковому законодавстві Японії, такі як підвищення річного ліміту вартості здійснення права та введення нових опцій для управління акціями компанією, розширення кола осіб, яким можуть бути надані опціони, роблять систему більш доступною для стартапів. Ці зміни є частиною активної політики японського уряду, спрямованої на стимулювання інновацій та підвищення міжнародної конкурентоспроможності, що збільшує привабливість японського ринку.

Проте, дизайн та управління стоковими опціонами в Японії має відповідати складним та строгим вимогам, встановленим японським корпоративним законодавством (Japanese Corporate Law) та японським законом про спеціальні податкові заходи (Japanese Tax Special Measures Law). Існує багато юридичних та практичних аспектів, які потрібно враховувати, включаючи точне тлумачення періоду здійснення прав, визначення відповідної вартості здійснення прав, дотримання обмежень на передачу та практичне застосування умов вестингу. Належне розуміння та дотримання цих вимог є життєво важливими для отримання податкових переваг та уникнення майбутніх юридичних ризиків.

Юридична фірма “Моноліт” має значний досвід у наданні послуг клієнтам в Японії щодо дизайну стокових опціонів. Особливо ми володіємо глибокими знаннями в області корпоративного та податкового права Японії та завжди орієнтуємося на останні зміни в законодавстві. У нашому колективі також працюють юристи з іноземними кваліфікаціями, які володіють англійською мовою, що дозволяє нам чітко та точно пояснювати складні аспекти японського правового режиму клієнтам, для яких японська мова не є рідною, та надавати їм належну підтримку. Якщо ви розглядаєте впровадження або перегляд системи стокових опціонів в Японії, будь ласка, зверніться до нашої юридичної фірми за консультацією.