Права акціонерів у японському корпоративному праві: різноманітні засоби для забезпечення належного виконання обов'язків директорами

У японських акціонерних товариствах управління делегується раді директорів або окремим директорам. Однак це делегування не є абсолютним, оскільки акціонери, які є власниками компанії, відіграють важливу роль у нагляді за тим, щоб управління здійснювалося належним чином і законно. Ця наглядова функція акціонерів є необхідною для здорового функціонування компанії та підтримки її корпоративної цінності. Багато людей визнають право акціонерів на подання “акціонерного представницького позову” як найбільш відоме, коли компанія зазнає збитків через неправомірні дії директорів. Цей позов є потужним засобом для відновлення збитків, які вже сталися.

Однак повноваження, які надає акціонерам японське корпоративне право, не обмежуються лише відновленням збитків. Навпаки, існує різноманітний і витончений набір правових інструментів, які дозволяють більш активно та превентивно забезпечувати належність діяльності компанії. Ці права суттєво підтримують “принцип рівності акціонерів”, закріплений у статті 109, пункті 1 японського корпоративного права. Цей принцип зобов’язує компанію рівно ставитися до всіх акціонерів відповідно до змісту та кількості їхніх прав, запобігаючи ситуаціям, коли інтереси окремих акціонерів можуть зашкодити загальному благу компанії. У цій статті ми зосередимося на трьох важливих правах, які втілюють цей принцип, окрім акціонерного представницького позову: “право на вимогу припинення незаконних дій”, “право на вимогу призначення інспектора”. Ці права мають превентивну функцію для запобігання збиткам, дослідницьку функцію для усунення непрозорості управління, а також розширювальну функцію, що дозволяє притягати до відповідальності в межах складних корпоративних груп, і є потужними засобами для акціонерів, щоб ефективно забезпечити корпоративне управління.

Запобігання неправомірним діям директорів: Право на вимогу припинення незаконних дій в Японії

Огляд системи та правова основа

Серед прав, якими володіють акціонери, найбільш прямим і превентивним є “право на вимогу припинення незаконних дій”. Це право має на меті запобігти виконанню незаконних дій директорами, які можуть завдати непоправної шкоди компанії. Це є надзвичайно важливим превентивним заходом, що контрастує з акціонерним представницьким позовом, який спрямований на відшкодування шкоди після її виникнення.

Правова основа цього права закріплена в статті 360, пункт 1, Японського закону про компанії (2005 рік). Згідно з цим положенням, акціонери можуть вимагати припинення дій директора, якщо ці дії виходять за межі цілей компанії або порушують інші закони чи статут, і якщо існує загроза “значної шкоди” для компанії. Для реалізації цього права необхідно виконати дві умови. По-перше, дії директора повинні порушувати закони або статут, по-друге, ці дії повинні створювати конкретну загрозу “значної шкоди” для компанії. Важливо зазначити, що ця вимога може бути застосована лише до майбутніх або поточних дій, але не до дій, які вже завершені.

Оскільки рішення в компаніях приймаються швидко, звичайні судові процедури часто не можуть досягти мети припинення. Тому на практиці це право зазвичай реалізується через процедуру забезпечення, відому як “заява про тимчасове розпорядження”, яка дозволяє суду швидко прийняти рішення.

Японська судова практика

Для ілюстрації судового підходу до цього права, хоча це не стосується безпосередньо справи за Японським законом про компанії, можна звернутися до рішення Верховного суду Японії від 24 вересня 2002 року. Ця справа стосувалася порушення права на приватність у зв’язку з романом “Риба, що плаває в камені”. Суд встановив, що якщо можна чітко передбачити порушення, яке може завдати жертві значної та важко відновлюваної шкоди, і якщо відновлення після цього буде надзвичайно складним, то слід дозволити превентивне припинення. Цей підхід до “значної та важко відновлюваної шкоди” також застосовується до тлумачення “значної шкоди” в Японському законі про компанії, що вказує на те, наскільки серйозними мають бути обставини для суду, щоб дозволити превентивні заходи.

Як приклад застосування в корпоративному праві, можна навести справу про тимчасове розпорядження, яку розглядав Токійський окружний суд 17 лютого 2021 року у справі Creaholdings. У цій справі акціонер вимагав припинення певних дій, пов’язаних з позачерговими загальними зборами акціонерів, але суд відхилив цю заяву. Цей випадок демонструє, що суди ретельно перевіряють вимогу “значної шкоди”. Це право виконує роль “екстреного гальма” для компаній, яке функціонує лише в виняткових ситуаціях, коли компанії загрожує справжня серйозна криза, а не як засіб для легкого втручання акціонерів у повсякденні рішення керівництва. Тому акціонери, які бажають скористатися цим правом, повинні не лише вказати на порушення закону, але й конкретно довести, що ці дії становлять серйозну загрозу для існування компанії.

Забезпечення прозорості управління: Право на призначення інспектора

Огляд системи та правова основа

У японських акціонерних компаніях значна частина інформації про управління зосереджена в руках керівництва, що створює значну інформаційну асиметрію між керівництвом та акціонерами. Навіть якщо акціонери прагнуть контролювати правомірність управління, їхні права можуть стати формальними, якщо вони не мають доступу до точної інформації, яка є основою для такого контролю. Потужним засобом для подолання цього інформаційного розриву та забезпечення прозорості управління є “право на призначення інспектора”.

Це право регулюється статтею 358 Японського закону про компанії. Акціонери, які володіють не менше ніж 3% голосів усіх акціонерів, можуть звернутися до суду з проханням про призначення інспектора, якщо є підстави підозрювати, що в діяльності компанії є неправомірні дії або серйозні факти, що порушують закони чи статут компанії.

Якщо суд задовольняє цю заяву, він призначає інспектором нейтральну третю особу, таку як адвокат або сертифікований бухгалтер. Призначений інспектор на основі своїх правових повноважень проводить розслідування стану справ компанії та її активів. Ці повноваження є потужними і можуть поширюватися на дочірні компанії, якщо це необхідно. Після завершення розслідування інспектор складає детальний звіт і подає його до суду. Копія цього звіту також надається акціонерам, які подали заяву. Суд, на основі змісту цього звіту, може, якщо вважає за необхідне, наказати директорам компанії скликати загальні збори акціонерів для представлення результатів розслідування.

Японські судові прецеденти

Показовим прикладом того, як функціонує право на призначення інспектора, є рішення, ухвалене 28 лютого 2023 року (Рейва 5) відділенням суду в Шімоцума, Міто. У цій справі суд задовольнив заяву акціонерів і вирішив призначити інспектора. Особливо варто відзначити широту питань, які суд наказав розслідувати. Вони не обмежувалися лише розслідуванням бухгалтерських порушень, а охоплювали такі аспекти:

• Система дотримання трудового законодавства, включаючи Японський закон про трудові стандарти
• Стан належного приєднання до соціального та трудового страхування
• Система дотримання Японського закону про компанії щодо проведення загальних зборів акціонерів
• Система дотримання Японського закону про компанії щодо складання та зберігання бухгалтерських книг
• Система дотримання податкового законодавства, включаючи Японський закон про корпоративний податок

Це рішення чітко демонструє, що суди інтерпретують “неправомірні дії” та “серйозні факти” згідно зі статтею 358 Японського закону про компанії не лише як конкретні шахрайські дії, але й як більш широкі структурні проблеми, такі як відсутність базової системи комплаєнсу в компанії. Таким чином, право на призначення інспектора перетворилося з інструменту розслідування неправомірних дій на засіб проведення “комплексної діагностики здоров’я компанії” під егідою суду. Через це право акціонери можуть пролити світло на “чорну скриньку” управління та забезпечити об’єктивні й надійні докази. Результати цього розслідування можуть стати потужною основою для подальших дій, таких як подання позовів про припинення незаконних дій або акціонерних представницьких позовів.

Порівняння наглядових повноважень акціонерів у Японії

Як ми вже бачили, японський Закон про компанії визнає за акціонерами кілька прав, кожне з яких має різні цілі та функції для забезпечення належного ведення справ компанії. Ці права не лише функціонують окремо, але й можуть взаємодіяти, що дозволяє досягти більш ефективного корпоративного управління. Порівнюючи право на подання позову акціонера з правом на заборону незаконних дій та правом на призначення інспектора, стає зрозумілою їх стратегічна роль.

Право на заборону незаконних дій є превентивним правом, яке втручається “до” виникнення шкоди. Його мета полягає в зупиненні незаконних дій, а не у фінансовому відшкодуванні. На противагу цьому, право на призначення інспектора використовується для “розслідування” у випадках, коли підозрюється недобросовісне управління, але немає чітких доказів. Його мета полягає у з’ясуванні фактів нейтральною третьою стороною та забезпеченні прозорості управління. Акціонерний позов, навпаки, є засобом постфактумного відшкодування, що переслідує відповідальність окремих директорів після виникнення шкоди, з метою змусити компанію виплатити компенсацію.

Ці права мають чіткі відмінності за часом (до, під час, після), метою (заборона, розслідування, відшкодування), об’єктом (дії, інформація, окремі посадові особи) та стратегічною роллю (екстрене гальмування, збір інформації, фінансове відшкодування). Акціонери повинні обирати та комбінувати ці права відповідно до ситуації, з якою вони стикаються.

Підсумок

Як детально описано в цій статті, японське корпоративне право (японська компанія) надає акціонерам, які є власниками компанії, потужні та багатогранні права для нагляду за управлінням і забезпечення його належності. Широко відомий акціонерний представницький позов є лише одним із засобів для відновлення збитків, що вже сталися. На попередніх етапах право на вимогу припинення незаконних дій виконує роль “профілактики”, запобігаючи виникненню збитків, а право на вимогу призначення інспектора виконує роль “розслідування”, проливаючи світло на непрозорість управління. Ці права надають акціонерам стратегічні варіанти, що відповідають ситуації, для забезпечення здорового функціонування компанії.

Юридична фірма “Моноліт” має багатий досвід надання консультацій та представництва різноманітним клієнтам, як в Японії, так і за кордоном, з питань корпоративного управління та прав акціонерів, як описано в цій статті. У нашій фірмі працюють кілька фахівців, які володіють англійською мовою, включаючи тих, хто має кваліфікацію іноземного адвоката, що дозволяє нам підтримувати клієнтів з міжнародної точки зору щодо складної японської правової системи. Якщо ви акціонер, стурбований належністю управління компанією, або компанія, яка прагне створити відповідну систему управління, будь ласка, звертайтеся до нашої фірми за консультацією.