Кеш-аут у японському корпоративному праві: правові стратегії досягнення повного контролю

Стратегія “викупу акцій” (Cash-Out) у контексті Японського корпоративного права (会社法) має специфічне юридичне значення, відмінне від “відтоку готівки” у сфері обліку та фінансів. У рамках корпоративного права, викуп акцій або “витіснення” (squeeze-out) означає процедуру, за якою домінуючий акціонер примусово викуповує акції у меншинних акціонерів за готівку. Метою цього є досягнення 100% контролю над компанією та встановлення повного управління. Застосування цієї стратегії дозволяє компанії отримати численні стратегічні переваги, такі як швидке прийняття рішень, зниження управлінських витрат та виконання довгострокової стратегії без впливу меншинних акціонерів. Однак, оскільки ці методи безпосередньо стосуються майнових прав меншинних акціонерів, Японське корпоративне право встановлює детальні регуляції для забезпечення строгого балансу між інтересами домінуючих акціонерів та захистом прав меншинних акціонерів. У цій статті ми розглянемо чотири основні методи викупу акцій, які дозволяє Японське корпоративне право, а саме: “запит на продаж акцій від особливого контролюючого акціонера”, “консолідація акцій”, “використання акцій з умовою про повне придбання” та “застосування обміну акціями”, і обговоримо їхні юридичні вимоги, процедури та практичні аспекти.

Стратегічні цілі кеш-ауту

Мотивація для проведення кеш-ауту перевищує просту мету збільшення частки власності на акції та полягає у фундаментальній трансформації корпоративного управління та максимізації ефективності управління. Виключення меншинних акціонерів є засобом досягнення більш значущих стратегічних цілей.

Перш за все, це прискорення прийняття рішень. Консолідація акціонерів у руках однієї особи або групи усуває необхідність скликання загальних зборів акціонерів для важливих управлінських рішень. Згідно зі статтями 319 та 320 Японського корпоративного закону (Japanese Corporate Law), резолюції можуть бути прийняті у письмовій формі за умови згоди всіх акціонерів, але ця процедура стає практичною опцією лише при наявності 100% контролю. Це дозволяє гнучко реагувати на зміни ринку та бізнес-можливості.

По-друге, значно знижуються управлінські витрати та адміністративне навантаження. У присутності меншинних акціонерів компанія мусить нести витрати на скликання загальних зборів акціонерів, розсилку звітів про діяльність, виплату дивідендів, управління реєстром акціонерів та інші адміністративні витрати. Кеш-аут дозволяє повністю усунути ці витрати та супутні людські ресурси.

По-третє, стає можливим управління з довгострокової перспективи. У публічних компаніях або компаніях з великою кількістю акціонерів іноді важко реалізувати стратегії, які не приносять негайного прибутку, такі як інвестиції в довгострокові дослідження та розробки або масштабні капіталовкладення, через очікування короткострокового зростання акцій та дивідендів. Кеш-аут звільняє керівництво від тиску короткострокових ринкових очікувань, дозволяючи зосередитися на управлінських рішеннях, спрямованих на стійке зростання.

По-четверте, спрощується процес злиття та поглинання (M&A) та корпоративної реорганізації. Повністю контрольовані дочірні компанії можуть гнучко проводити злиття, поділи компаній, передачу бізнесу та інше, виходячи лише з рішень материнської компанії. Ризик затримки реорганізації через опір меншинних акціонерів відсутній.

По-п’яте, повністю усувається ризик акціонерних представницьких позовів. Акціонерний представницький позов дає акціонерам право переслідувати управлінську відповідальність керівників компанії, але це право можуть здійснювати лише акціонери. Відсутність меншинних акціонерів звільняє директорів від ризику таких позовів, дозволяючи їм приймати більш сміливі управлінські рішення.

Нарешті, кеш-аут також запобігає розпорошенню акцій. Особливо у приватних компаніях, коли відбувається спадщина через смерть акціонера, акції можуть розподілитися між численними спадкоємцями, що ускладнює прийняття рішень компанією. Кеш-аут є ефективним засобом для запобігання такому розпорошенню акцій та підтримання стабільної управлінської бази.

Метод 1: Вимога про продаж акцій спеціального контролюючого акціонера в Японії

Запроваджена після змін у Японському корпоративному законодавстві у 2014 році (平成26年), вимога про продаж акцій спеціального контролюючого акціонера є одним із найефективніших методів для реалізації так званого “викупу акцій”. Ця система надає акціонерам, які вже мають переважну більшість контролю над компанією, шлях до швидкого досягнення статусу повністю залежної компанії.

Правова основа цього методу визначена в статтях 179 та наступних Японського корпоративного закону. Використовувати його можуть лише “спеціальні контролюючі акціонери”, тобто ті, хто володіє понад 90% голосів усіх акціонерів цільової компанії. Виконання цієї високої вимоги до кількості голосів значно спрощує процедуру.

Процес виглядає наступним чином: спочатку спеціальний контролюючий акціонер визначає умови, такі як ціна та дата придбання, і повідомляє про них цільову компанію (статті 179-2 та 179-3 Японського корпоративного закону). Далі рада директорів цільової компанії затверджує цю вимогу. Основною особливістю цієї системи є те, що рішення загальних зборів акціонерів не потрібне (стаття 179-3 Японського корпоративного закону). Після затвердження радою директорів, цільова компанія повідомляє решту меншинних акціонерів (акціонерів, які продають акції) про затвердження не пізніше ніж за 20 днів до дати придбання (стаття 179-4 Японського корпоративного закону). Це повідомлення вважається юридичною вимогою про продаж. А в зазначений день придбання спеціальний контролюючий акціонер автоматично набуває всі акції, незалежно від того, чи була оплата завершена (стаття 179-9 Японського корпоративного закону). У цю процедуру можуть бути включені не лише акції, але й права на придбання нових акцій, що дозволяє здійснити більш надійний викуп акцій.

З іншого боку, існують заходи для захисту прав меншинних акціонерів. Найважливішим захисним заходом є право звернутися до суду з вимогою встановити “справедливу ціну” (заява про визначення ціни, стаття 179-8 Японського корпоративного закону). Крім того, якщо процедура порушує законодавство або ціна є явно несправедливою, дозволяється подати вимогу про заборону придбання (стаття 179-7 Японського корпоративного закону) або пізніше оскаржити дійсність придбання (стаття 846-2 Японського корпоративного закону).

Важливі рекомендації щодо застосування цієї системи були надані у рішенні Верховного Суду Японії від 30 серпня 2017 року (справа про визначення ціни продажу акцій Мацуя у зв’язку з вимогою про продаж акцій). Це рішення обмежило коло акціонерів, які можуть подати заяву про визначення ціни, лише тими, хто володів акціями на момент офіційного повідомлення або оголошення про вимогу продажу акцій. Таким чином, це запобігло спекулятивному придбанню акцій після оголошення про викуп з метою подальшого судового оскарження, забезпечуючи стабільність та передбачуваність процедури.

Метод 2: Консолідація акцій в Японії

Консолідація акцій є процедурою корпоративного права Японії, яка полягає у злитті декількох акцій у одну і традиційно використовується як метод викупу акціонерів. Основною перевагою цього методу є нижчі вимоги до кворуму голосів, ніж у випадку вимоги про продаж акцій особливо контролюючим акціонером, а саме можливість реалізації через спеціальне рішення загальних зборів акціонерів.

Правовою основою цього методу є стаття 180 Корпоративного закону Японії . Для його виконання необхідне спеціальне рішення загальних зборів акціонерів, яке підтримують голосами більше ніж дві третини присутніх акціонерів (стаття 309, пункт 2, підпункт 4 Корпоративного закону Японії) . Суть процедури полягає у встановленні надзвичайно високого співвідношення консолідації (наприклад, злиття 10,000 акцій у одну), що призводить до того, що кількість акцій, які належать меншості акціонерів, стає меншою за одну акцію, тобто утворюються дробові акції .

Конкретна процедура починається з того, що рада директорів визначає причину консолідації акцій, співвідношення злиття та дату набуття чинності, а потім вносить пропозицію на загальні збори акціонерів (стаття 180, пункт 4 Корпоративного закону Японії) . Після ухвалення спеціального рішення на загальних зборах акціонерів консолідація акцій вступає в силу у визначений день. В результаті меншість акціонерів залишається з дробовими акціями, які не надають їм прав акціонера . Після цього компанія, дотримуючись процедур, встановлених Корпоративним законом Японії, продає ці дробові акції (зазвичай їх викуповує контролюючий акціонер або сама компанія) і виплачує виручені кошти колишнім власникам дробових акцій, тим самим завершуючи процес викупу акціонерів .

Захист прав меншості акціонерів також детально регламентований. Акціонери, які виступають проти консолідації акцій, мають право після голосування проти на загальних зборах вимагати від компанії викупу їхніх акцій за «справедливою ціною» (право на вимогу викупу акцій за статтею 182-4 Корпоративного закону Японії). Це право на вимогу діє окремо від обробки дробових акцій. Крім того, якщо акціонер незадоволений ціною продажу дробових акцій, він може подати клопотання до суду про визначення ціни (стаття 182-5 Корпоративного закону Японії) . Якщо ж у процедурі рішення є недоліки або саме рішення є явно несправедливим, акціонер може подати позов про скасування рішення .

Важливе рішення щодо законності цього методу було винесено Саппорським окружним судом 11 червня 2021 року (2021) . У цьому судовому процесі обговорювалося, чи не порушує консолідація акцій з метою викупу принцип рівності акціонерів. Суд вирішив, що доти, поки співвідношення консолідації застосовується однаково до всіх акціонерів, це є процедурою, передбаченою корпоративним законодавством, і не порушує принцип рівності акціонерів. Це рішення має важливе значення, оскільки підтверджує законність методу, який широко використовується на практиці.

Метод 3: Використання акцій з умовою про повне викуплення

Метод використання акцій з умовою про повне викуплення є найбільш складним з чотирьох методів, але він є потужним способом викупу за готівку, що використовує гнучкість системи акцій за Японським корпоративним правом. Цей метод може дозволити досягти повного підпорядкування дочірньої компанії навіть у спірних ситуаціях, якщо контролюючий акціонер може забезпечити два спеціальні рішення загальних зборів акціонерів.

Метод базується на положеннях статті 108, пункт 1, підпункт 7, та статті 171 Японського корпоративного права. Основною особливістю є необхідність двох спеціальних рішень (кожне з яких вимагає підтримки не менше ніж двома третинами голосів).

Процедура проходить у два етапи. На першому етапі компанія змінює свій статут за спеціальним рішенням загальних зборів акціонерів, перетворюючи всі існуючі звичайні акції на новий тип акцій з умовою про повне викуплення компанією за рішенням загальних зборів акціонерів. На другому етапі компанія знову скликає спеціальне рішення загальних зборів акціонерів, щоб вирішити про викуп усіх акцій з умовою про повне викуплення (згідно зі статтею 171 Японського корпоративного права). У цьому рішенні визначається вартість викупу, але таким чином, що контролюючому акціонеру видаються нові звичайні акції, а меншості акціонерів – готівка або акції, що не досягають однієї повної акції. В результаті меншість акціонерів отримує готівку та виходить з компанії.

Захист прав меншості акціонерів також забезпечується у два етапи. Акціонери, які голосували проти зміни статуту на першому етапі, мають право вимагати викупу своїх акцій. Після рішення про викуп акцій на другому етапі, акціонери, незадоволені вартістю викупу, можуть звернутися до суду з проханням визначити справедливу вартість викупу (згідно зі статтею 172 Японського корпоративного права).

Підхід до визначення вартості у цьому методі був продемонстрований у рішенні Токійського вищого суду від 6 жовтня 2020 року (справа MAG Net Holdings). Цей судовий прецедент показав детальний підхід суду до оцінки вартості, враховуючи припущення про вартість компанії, якби викупу не відбулося (так звана “ціна без викупу”), тим самим підкресливши роль суду у захисті економічних інтересів меншості акціонерів.

Метод 4: Застосування обміну акціями

Обмін акціями, як правило, є механізмом, призначеним для реорганізації корпоративних груп, але його можна застосувати для викупу акцій за готівку завдяки гнучкості визначення вартості. Це особливо актуально, коли материнська компанія перетворює публічну дочірню компанію на повністю залежну.

Цей метод базується на положеннях статті 767 та наступних Японського корпоративного закону (Japanese Corporate Law). У звичайному обміні акціями акціонери дочірньої компанії отримують акції материнської компанії як винагороду, але коли метою є викуп за готівку, винагородою може бути готівка (обмін акціями за готівкову винагороду) або інше майно. Це дозволяє примусово викупити акції у меншинних акціонерів дочірньої компанії. Для проведення процедури потрібно спеціальне рішення загальних зборів акціонерів обох компаній (за підтримки не менше ніж двох третин голосів), і процедурне навантаження не є незначним.

Найважливішим аспектом при виборі цього методу є податкове регулювання. У випадку кваліфікованого обміну акціями, коли винагорода виплачується у вигляді акцій материнської компанії, можливе відтермінування оподаткування капітальних збитків акціонерів. Однак, якщо винагорода виплачується готівкою, це розглядається як продаж акцій, і на прибуток від передачі акцій накладається податок на капітальний приріст негайно. Це дуже важлива інформація для меншинних акціонерів, які підлягають викупу, і вона може стати ключовим елементом під час переговорів щодо умов угоди.

Як захід захисту меншинних акціонерів, акціонери материнської та дочірньої компаній, які виступають проти обміну акціями, можуть звернутися до своєї компанії з вимогою про викуп акцій, вимагаючи викупу своїх акцій за справедливою ціною.

Порівняння методів та стратегічний вибір в Японії

Вибір методу викупу акцій є стратегічним управлінським рішенням, яке повинно враховувати відсоток голосів, що контролюються мажоритарним акціонером, бажану швидкість процедури, а також прийнятні витрати та складність. Немає абсолютно кращого методу, оскільки оптимальний вибір залежить від конкретних обставин.

Для мажоритарного акціонера, який володіє понад 90% голосів, найбільш ефективним варіантом є “Запит на передачу акцій від особливого контролюючого акціонера”, який може бути швидко здійснений лише за рішенням ради директорів без необхідності загальних зборів акціонерів. З іншого боку, якщо акціонер володіє від двох третин до менше ніж 90% голосів, цей метод не може бути використаний, і слід розглянути “Консолідацію акцій” або “Використання акцій з умовою про повне придбання”. Порівнюючи ці два методи, зазвичай консолідація акцій, яка вимагає лише одного спеціального рішення, є більш простою та швидкою процедурою, ніж використання акцій з умовою про повне придбання, яке потребує двох спеціальних рішень. “Застосування обміну акцій” зазвичай використовується для досягнення повного володіння дочірньою компанією в рамках групи компаній, де викуп меншості акціонерів здійснюється за готівку, але вимагає спеціальних рішень в обох компаніях.

Практика та ризики судових спорів щодо “справедливої ціни” в Японії

Незалежно від обраного методу викупу акцій, ключовим фактором успіху є визначення “справедливої ціни”. Просте формальне дотримання процедур, встановлених Японським корпоративним законодавством, недостатньо, адже суттєва справедливість виплати, що надається меншинним акціонерам, є найбільш суперечливим питанням та може стати найбільшим судовим ризиком для компанії.

Як показує судова практика, суди не приймають ціну, запропоновану компанією, беззастережно. Вони використовують різноманітні методи оцінки вартості підприємства, такі як метод дисконтованих грошових потоків (DCF), метод ринкової вартості акцій, метод чистих активів, враховуючи складні концепції, такі як вартість підприємства за умови відсутності угоди (ціна “якби не”) та справедливий розподіл синергії, що виникає в результаті угоди, і на основі цього роблять власні висновки.

Тому для компаній, які планують викуп акцій, життєво важливо бути готовими до судового розгляду та об’єктивно довести справедливість ціни. Найважливішим заходом управління ризиками на практиці є отримання висновку про справедливість ціни (Fairness Opinion) від незалежної третьої сторони. Цей висновок служить потужним доказом того, що рада директорів діяла з належною обережністю при встановленні ціни, і становить основу для підтримки рішення директорів у суді. Якщо жорстко не дотримуватися визначення справедливої ціни, це може призвести до серйозних наслідків, таких як значні судові витрати, марнотратство часу керівництва, судове рішення про підвищення ціни, а також до погіршення репутації компанії.

Підсумки

Як ми бачили в цій статті, кеш-аут є незамінним стратегічним інструментом, який дозволяється за японським корпоративним законодавством для встановлення 100% контролю над компанією та значного підвищення її управлінської гнучкості та ефективності. При його виконанні необхідно обрати найбільш підходящий з чотирьох основних методів, виходячи з відсотка голосів, що контролюються мажоритарним акціонером, та конкретних обставин. Однак, незалежно від обраного методу, ключ до успішного та юридично бездоганного завершення кеш-ауту полягає в чесному визначенні та пропозиції “справедливої ціни” меншинним акціонерам. Забезпечення цієї суттєвої справедливості є найважливішим управлінням ризиками та ключем до успішної угоди.

Юридична фірма “Моноліт” має значний досвід у наданні юридичних послуг клієнтам у Японії, зокрема у справах, пов’язаних з кеш-аутом. Наша фірма надає комплексну підтримку, починаючи від розробки стратегічних планів для цих складних угод, дотримання строгих процедур, встановлених японським корпоративним законодавством, до управління ризиками судових спорів. У нашому колективі також працюють кілька англомовних юристів з іноземними кваліфікаціями, що дозволяє забезпечити плавне спілкування та точні юридичні консультації в контексті міжнародних злиттів та поглинань та реорганізацій компаній. У важливих управлінських рішеннях, пов’язаних з досягненням повного контролю, ми станемо надійним партнером вашої компанії.